(27 березня 1972 – 18 жовтня 2025)
Сержант, 14 окрема механізована бригада ім. князя Романа Великого, житель Любешова
Загинув у ДТП на Любешівщині
Зірка його долі загорілася в Березичах, звідки родом батько. Але невдовзі сім’я Андрусиків переїхала до Любешова, де їм дали квартиру. Так і проживали в селищі. Навчався у школі, потім – у Ковельському училищі. Там і залишився у місті залізничників, працював на місцевому заводі. А потім була армія.
Іван Андрусик багато років свого життя присвятив війську. Свідомо обрав шлях миротворця. Тож служив у Югославії. А з 2014 року, коли росія почала посягати на українські землі, відразу ж долучився до оборони рідної країни. Тепер про ті роки служби в АТО нагадують медалі, які акуратно зберігав Іван Іванович у себе вдома. А ще – незабутні спогади і рубці на тілі, яких не міг стерти жоден час.
Чоловік, який бачив жахіття війни на власні очі, не міг допустити, щоб вороги прийшли і в його рідний Любешів. Тому 24 лютого 2022 року він був із речами у військкоматі. Потрапив у 14 окрему механізовану бригаду. Так увесь час і перебував із побратимами на фронті. Воював. Отримував поранення. Підліковувався і знову повертався у стрій.
Ось і цього разу проходив реабілітацію, був удома. І саме в той час страшна аварія забрала життя Івана Андрусика.
Поховали воїна у Любешові.
Вічна пам’ять і слава Герою!






