Куди вони тільки не зверталися, аби відремонтувати дерев’яний міст, який веде через Стохід. Але підтримки через забюрократизованість так і не знайшли. Тож місцева громада взялася за справу самотужки. І зрештою підрихтували міст, котрий називають «дорогою життя».
«Нове життя» вже неодноразово писало про цю проблему, що роками турбує жителів Березич. Збудований у 2011 році міст не перебуває ніде на балансі. І саме через це ремонтувати об’єкт ніхто не береться.
«Через газету ми звернулися до народної депутатки Ірини Констанкевич. І після того її помічник озвучив це питання на сесії селищної ради. До нас приїжджала комісія. Тому ми думали, що нарешті вже вдасться якось зрушити справу з місця», –
розповідає Ніна Капець.
Саме ця жінка разом із іншими активістами й активістками організувала односельчан довкола хорошої справи – ремонту моста, коли побачили, що, крім них, ніхто цього не зробить.
«Навесні міст став руйнуватися. А діти ж ходили до школи, могли бавитися, штовхнути один одного й упасти у воду. Та й до полів же треба їхати. Тому ми взялися ремонтувати міст», –
пригадала початок робіт Ніна Корніївна.
На сходах селян, котрі відбулися не так давно, вона поетапно розповіла про весь шлях, який пройшла місцева громада під час ремонту моста. Про ті труднощі, котрі довелося подолати. А їх вистачало, бо ж навіть справа дійшла до суду. Але, попри це, люди йшли до своєї мети. Здавали гроші, безкоштовно різали на пилорамах деревину та працювали власним транспортом. Влада посприяла у виділенні 10 кубометрів деревини. Бухгалтерією в цьому спільному проєкті займалася Ольга Шпанчук. Тож вона на сходах селян озвучила детальний фінансовий звіт, на що були потрачені зібрані у Березичах, Волі та Нових Березичах 58 тисяч 205 гривень.
Так спільними зусиллями днями місцева громада закінчила ремонт моста, котрий сполучає це село з Новими Березичами, а, відповідно, зі світом – дорогою до центрів громади, району, області. Але тепер перед людьми постало інше питання: що ж буде із мостом далі. Адже через років п’ять він знову стане непроїзним.
Однак іншого шляху, як ось такий періодичний ремонт цього об’єкта, Любешівський селищний голова Олег Кух не бачить. Бо, як уже багато разів повторював березичівцям, поставити нині на баланс міст не можливо. З цим селищна рада зверталася неодноразово і до Служби місцевих автомобільних доріг. Але звідти приходять відмови.
«Укотре повторюю: аби взяти міст на баланс, потрібно виготовити його технічний паспорт. Але це відмовляються робити всі організації. Бо, якщо простими словами, треба виміряти опір навантаження всіх стовпів, які стоять у воді, щоб хтось засвідчив, які бокові навантаження вони витримають. Але зважаючи на стан моста, жоден проєктант не візьме на себе відповідальність визначити такі норми. Та й будувати новий міст – це величезні кошти. І я з усією відповідальністю вам кажу, що навіть технічну документацію не будемо виготовляти, бо це – мільйонні суми, яких у селищної ради немає, тим паче у час війни. Тому наразі я бачу лише один шлях вирішення цього питання – ось такі ремонти, як провела місцева громада. І за це я вам щиро вдячний. Ви – приклад для інших», –
звернувся до березичівців селищний голова.
Однак люди не полишають надії усе-таки знайти інші шляхи подолання їхньої найбільшої проблеми. На зустрічі місцевий активіст Олександр Пасевич запропонував один із них – будівництво пішохідної переправи шириною у три метри.
«Ми ще колись планували такий варіант. У Луцьку проєктанти погоджувалися виготовити документи. Це менш затратно, а, головне, таким чином вдасться зрештою взяти на баланс цей об’єкт», –
звернувся до влади місцевий житель.
Селищний голова пообіцяв березичівцям вивчити фінансовий аспект цієї пропозиції, бо тоді буде видно, чи реально реалізувати такий проєкт. Якщо ж ні, то, виходить, і надалі місцева громада змушена буде самотужки дбати про вирішення найбільшої спільної проблеми – ремонту «моста життя».
Наталія Муха.
Фото авторки.
