Солдат, 95 окрема десантно-штурмова бригада, житель села Великий Курінь
(21 липня 1987 – 10 вересня 2023)
Загинув на Харківщині.
Захисник має досить нетипове для нашого краю прізвище, адже його батько немісцевий – родом із Сумщини. Однак колись доля його привела у Великий Курінь, звідки родом дружина. Тож у цьому селі народився, зростав, формувався як особистість Іван Станіславович. Він – наймолодша дитина у сім’ї, має трьох старших сестер, для яких він завжди був неабияким помічником. Бо, як із болем у голосі кажуть його сестрички, він мав золоті руки та дуже добре серце.
Це підтверджують і однокласники Івана, котрі, линучи щемливими спогадами у шкільні роки, пригадують його уміння майструвати різні вироби з дерева.
Після закінчення місцевої школи юнак продовжив навчання у Любешівському технікумі на пасічника. Потім деякий час проживав у Кривому Розі.
Безвідмовний, світлий, добрий і простий. Саме такими словами відгукуються про Івана Білана усі, хто його знав, хто з ними товаришував і працював.
Коли настав час стати на захист своєї Батьківщини, Іван Білан не відмовлявся та не ховався, а прийшов до місцевого військкомату, аби поповнити ряди ЗСУ. Й хоча за плечима не мав армійського досвіду, швидко опанував ази військової служби. Мобілізували його у січні 2023 року. Відтоді розпочався новий етап у житті чоловіка: нелегкий, воєнний та небезпечний. От тільки недовго довелося стояти на захисті рідної неньки-України цьому молодому воїну. Під час виконання чергового бойового завдання на Харківщині у результаті мінометного обстрілу обірвалася ниточка життя нашого захисника-земляка. У самому розквіті літ, адже Івану було лише 36, зупинилося його серденько – якраз у день народження мами.
Поховали воїна у Великому Курені.
Вічна пам’ять і слава Герою!
