У цьому поліському селі, розташованому серед лісів і луків, життя має свою особливу тяглість. Тут і досі чути дитячий сміх, дзвенять шкільні дзвінки, а сусідка через паркан першою дізнається, в кого народився ще один малюк. Попри те, що нині 2025-й — війна, тривоги і виклики, Бірки залишаються селом, де багатодітна родина — не виняток, а правило. Це цінність, яку село зберегло й пронесло крізь роки. Адже відбудова України починається не лише з доріг чи мостів, а з людини, з родини, з внутрішньої сили громади підтримати одне одного.
Колись — найбагатодітніше село в Європі
Наприкінці XIX століття Бірки визнали найбагатодітнішим селом у Європі та внесли до реєстру ЮНЕСКО. Тоді тут проживало 183 багатодітні сім’ї.
У 1993 році 42 бірківчанки отримали орден «Мати-героїня» за народження та виховання десяти і більше дітей.
Звісно, часи змінилися. В Україні народжуваність різко знизилася: за даними Opendatabot із посиланням на Мін’юст, за 10 років вона впала у 2,2 раза. Якщо у 2016-му щомісяця народжувалося 32 тисячі немовлят, то у 2025-му — лише 14 тисяч.
Та попри ці цифри, Бірки зберігають свою унікальність. Із 1600 жителів понад 190 жінок мають звання «Мати-героїня». Торік у селі народилося 15 малюків, а цього року — вже більше десяти.
– У нас тримається традиція мати багато дітей. І в цьому – велика сила нашого села, – каже староста Світлана Костючик.
Сім’я як опора
У Наталії Данилік підростає троє синочків, а невдовзі родина чекає ще на одного малюка. Сама жінка теж із багатодітної сім’ї.
– Багато дітей – це радість, головне, щоб були здоровими, – каже вона. – У школі не дивина, коли з однієї сім’ї по двоє-троє учнів. Старші допомагають меншим, так і ростемо.
Хлопчики підтверджують мамині слова: розповідають, як прибирають у хаті, вибирають малину чи допомагають копати картоплю.
– У нас усі люди з дитинства привчені до праці. Молодь залишається у селі, будується, і діток чимало є, – каже жінка.
У Хвесиків – четверо дітей: троє донечок і синочок.
– Колись думала, що буде двоє, а Господь благословив чотирма, – усміхається Галина Хвесик. – Тут так заведено: одна-дві дитини – це вже дивина. Недаремно ж Бірки були в ЮНЕСКО.
Чому саме Бірки залишаються багатодітними?
Причина – не лише в історії.
Молодь не зникає у великих містах, а будує житло поруч із батьками.
Сільський уклад життя: худоба, городи, робота гуртом. Діти зростають у праці й відчувають свою значущість.
Війна посилила роль родини: у складні часи саме сім’я стала головним тилом.
– Так, молодь виїжджає, – визнає староста. – Але значна частина залишається. Бо це традиція. А ще – куди поїдеш у такі часи?
Школа, садочок і амбулаторія — серце життя
У Бірківському ліцеї нині навчається близько 300 дітей. Є чотири паралельні класи, найбільший — 30 учнів.
– Наші школярі — діти міцних родин. Вони змалку відповідальні й турботливі, адже бачать це вдома, – каже директорка Надія Семенюк.
У дитсадку в центрі села цього року відкрили вже третю групу, адже місць бракує.
– Маємо близько 60 вихованців. Проблема лише одна: не вистачає працівників через низькі зарплати, – пояснює завідувачка Ніна Губарик.
Є і сучасна амбулаторія. Та, на жаль, працює без сімейного лікаря.
Виклики і надії
Бірки не живуть у вакуумі. Тут теж є проблеми: міграція молоді, брак роботи, погані дороги.
Ще одна небезпека — зниження мотивації мати дітей без належної підтримки держави. Та новий закон, який збільшує виплати на народження дитини, вселяє надію.
Бо справжнє відродження України починається саме тут, у селах. У Бірках навіть у найважчі часи чути дитячий сміх — тихий, але впертий голос надії.
Розлогий матеріал читайте у газеті «Нове життя».
