Молодший сержант, 68 окрема єгерська бригада ім. Олекси Довбуша, житель села Люб’язь
(10 серпня 1976 – 14 листопада 2023)
Загинув на Луганщині.
Коли почали біди приходити в родину Бубалів, ніхто уже й не згадає. Надто рано і надто несподівано та трагічно обірвалося життя брата. А там, через кілька років, пішли у засвіти батько та мати. Зосталися Бубали сиротами. Старший брат у Луцьку звив своє сімейне гніздо. А в Люб’язі, в отчому домі, залишилися Сергій, Галина та ще хвора сестричка. «Він мені й допомагав за нею доглядати… Він був моєю опорою, моєю найріднішою людиною», – крізь сльози каже про брата Галина Миколаївна.
Саме вона по-материнськи благословляла його у далеку небезпечну дорогу, коли у 2014 році Сергій Бубало пішов воювати за цілісність України. Півтора року він брав участь у складі 72-ї бригади в Антитерористичній операції. А тут, удома, його з нетерпінням чекали сестри й увесь Люб’язь.
Чоловік повернувся тоді із воєнного пекла. І лиш у снах до нього часто приходило пережите. Приходила війна. На жаль, вона небажаною гостею завітала з новою силою до всіх 24 лютого 2022 року. Зрозуміло, що люб’язівець, котрий мав за плечима військовий досвід, не міг стояти осторонь. У перші дні повномасштабного вторгнення він взявся разом із іншими односельцями облаштовувати фортифікаційні споруди, адже наступ із боку білорусі був таким реальним. А вже 6 березня пішов до військкомату, став у стрій 68-ї окремої єгерської бригади та вирушив на війну виганяти рашистів з української землі.
Не раз побратими дивувалися його сміливості, кажучи, що кулі не беруть Сергія. Бо ж бувало, що навіть двох поранених побратимів зараз виносив із поля бою, рятуючи їхні життя. Готовий був до останнього стояти на зайнятих рубежах, аби не віддати ворогові й клаптика рідної землі. На жаль, 14 листопада 2023 року клятий ворог забрав його життя.
Поховали воїна на кладовищі села Люб’язь.
Вічна пам’ять і слава Герою!
