Солдат, 14 окрема механізована бригада імені князя Романа Великого, житель Любешова.
(4 грудня 1990 – 10 вересня 2022)
Загинув на Харківщині.
Сергій Бурдак – уродженець с. Седлище. Після закінчення місцевої школи став студентом Київської національної академії внутрішніх справ. Відразу після здобуття вищої освіти влаштувався на роботу – на той час ще у любешівське відділення міліції. У роботі завжди був відповідальним, виваженим, цілеспрямованим. За роки трудової діяльності пройшов шлях кар’єрного росту – від дільничного інспектора до начальника сектору привенції.
Паралельно вибудовував особисте життя – одружився зі своєю коханою Інною, разом виховували донечку Злату. Згодом звели власний дім у Любешові.
Після повномасштабного вторгнення росії в Україну Сергій відразу прийняв тверде рішення стати на захист Батьківщини. Спочатку він записався до місцевої роти охорони. Згодом разом із побратимами їх відправили у частину, де проходили навчання. А далі у липні вони вирушили в гарячі точки.
«В основному ми з ним переписувалися. За місяці оборони нашої країни Сергій зробив мене сильною. Адже бувало, що по декілька днів не виходив на зв’язок. Донька сумувала за ним і завжди чекала його дзвінка. У них були свої розмови по телефону. Коли були в Бахмуті, то кожен мій ранок починався з того, що я «заходила» в соціальні мережі й дивилася, чи ж був він у мережі. Але він ніколи не розказував подробиць, писав, що все ок», – із болем у голосі розповідає дружина.
Того жахливого дня 10 вересня 2022 року Сергій декілька разів виходив на зв’язок із коханою. Зустрічався навіть зі своїм батьком, котрий поїхав якраз у Харків вантажівкою. Через кілька годин життя воїна зупинилося.
Поховали захисника на кладовищі села Седлище.
Посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Вічна пам’ять і слава Герою!
