Головний сержант, 14 окрема механізована бригада імені князя Романа Великого, житель села Седлище.
(29 січня 1967 – 10 вересня 2022)
Загинув на Харківщині.
Віктора Бурдака всі називали досвідченим, мудрим воїном. Адже він пройшов горнило війни в Афганістані. На нього рівнялися молодші та переймали досвід. Бо ж чоловік добровільно ще в 2015 році пішов до військкомату, аби стати на захист України. Зробив це знову, коли розпочалася повномасштабна війна.
Віктор Іванович народився й проживав у Седлищі. Закінчив місцеву школу. Згодом служив у 103-їй Вітебській десантній дивізії, 350-му полку. Пройшов гарячі точки афганської війни. За службу там нагороджений медаллю «За бойові заслуги».
Став випускником Львівського державного університету внутрішніх справ. Багато років працював у відділенні любешівської міліції. А потім, із початку створення національного природного парку «Прип’ять-Стохід», обійняв там посаду начальника відділу державної охорони природно-заповідного фонду.
Коли ж розпочалися події на Сході України, відразу вирішив не стояти осторонь. Після подій 24 лютого він також записався до лав ЗСУ. Адже вважав, що має навчити молодших. На початках ніс службу на теренах нашої громади. А далі разом зі своїми друзями-побратимами вирушили у зону бойових дій. Разом пройшли запеклі бої в Бахмуті. Потім відвойовували Харківщину. Там і загинули.
Того страшного дня Надія Василівна ще спілкувалася з чоловіком. «Об 11 ранку я з ним говорила. І подумати не могла, що та розмова стане останньою», – тремтячим голосом каже дружина Надія.
Поховали захисника на кладовищі села Седлище.
Посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Вічна пам’ять і слава Герою!
