Щороку першовересень у Любешівській громаді пахне чорнобривцями та свіжою фарбою. Зранку вулиці наповнюються дитячими голосами — і все ж ця знайома картина змінюється: у класах усе більше порожніх парт, а мелодія першого дзвоника звучить стриманіше.
Порожні парти: цифри й локальні приклади
Цьогоріч у школах громади навчаються 4 468 учнів — на 194 менше, ніж торік. У деяких класах по 1–2 дитини; у Лахвичах і Березній Волі цього року першокласників не набрали зовсім. У Любешівському ліцеї — 57 першокласників (раніше було понад 80), а в Деревківському ліцеї цьогоріч лише двоє першачків.
Причини — комплексні та взаємопов’язані
Головні чинники — низька народжуваність, війна, еміграція та відсутність економічних можливостей у селах. За даними Любешівського відділу ДРАЦС, у 2010 році на території громади народилося 621 дитя, у 2019 — 286, а у 2024 — 211. За перше півріччя 2025 року — 112 народжень і 163 смертей. По Волині торік народилося 6 935 дітей.
На національному рівні статистика теж тривожна: за даними Міністерства юстиції, у першому півріччі 2025 року в Україні народилося 86,8 тис. немовлят, а померло 249 тис. людей.
Академік НАН Елла Лібанова підкреслює, що середня народжуваність на одну жінку впала з близько 1,2 до приблизно 0,8 дітей упродовж останніх років — фактор, який далеко не одразу можна виправити.
Еміграція також помітно вплинула: тисячі українських родин переїхали до Польщі, Німеччини, Естонії, Іспанії. Деякі діти одночасно навчаються й там, й у дистанційному режимі в рідних школах — прикладом є школярка Злата (навчається в Німеччині й дистанційно в Любешівському ліцеї) та четвертокласник Андрій (оформлений у В’язівненській гімназії, навчається в Естонії). Та чи гарантує дистанційне навчання повернення? Часто воно лише відтерміновує остаточне рішення. Діти звикають до нового середовища, і українська школа залишається радше символічним зв’язком.
Свою трагічну частку у зниження народжуваності внесла і війна. Тисячі чоловіків та жінок загинули, не встигнувши стати батьками і залишити по собі нащадків.
Вплив на життя громади
Порожні класи — не тільки про освіту. Там, де зникають діти, занепадає культурне й спортивне життя: закриваються гуртки й секції, падає попит на медичні послуги й транспорт. У селищі Любешів нині лише 240 вихованців дошкільних закладів; по громаді загалом — 672.
Символічна історія школи в селі Гірки: нову простору будівлю зводили у 2020 році на державні кошти й за активної участі селян. А вже за кілька років її коридори стали напівпорожніми.
Що може змінити ситуацію
Рішення потребують комплексного підходу — і державного, і місцевого. На державному рівні вже діють програми «єМалятко», пільгова іпотека під 7% та інші заходи; ухвалено й законопроєкти про збільшення виплат при народженні. На місцевому рівні можливі кроки: додаткові виплати молодим родинам, пільги на житло, розвиток інфраструктури, доступні дитсадки, створення робочих місць та сучасних гуртків і секцій.
Політолог Дмитро Франчук радить: «Потрібні комплексні програми підтримки сімей — від доступних садочків і пільгового житла до робочих місць і якісної школи. Сигнал про майбутнє для молодих родин — це перш за все можливість заробити й жити гідно на місці».
Є й підстави для оптимізму
Незважаючи на кризу, у громаді є позитивні приклади. У Седлищенському ліцеї стабільно 30–40 першачків щороку; кілька дітей обрали дистанційне навчання в українській школі, навіть перебуваючи за кордоном.
Загалом незначне зростання кількості вихованців у дитсадках (+44 за рік) показує: при комплексній підтримці позитивні зрушення можливі.
Відновлення за людським обличчям
Любешівська громада – лише один із прикладів ширшої української проблеми. Демографічна криза зачіпає більшість прикордонних і прифронтових регіонів. Але саме нині важливо не лише рахувати втрати, а й будувати умови для розвитку. Відновлення – це не тільки дороги, мости й будівлі. Це – молоді люди, які бачать сенс залишатися, народжувати й виховувати дітей удома. Кожна дитина, яка народжується, лишається тут чи повертається з-за кордону, – це не просто цифра у статистиці. Це – маленька перемога і великий крок у майбутнє. Демографія повинна стати одним із ключових пріоритетів відновлення України. Інакше відбудова ризикує перетворитися на декорацію – нові стіни без дитячих голосів за ними.
Розлогий аналітичний матеріал на цю тему читайте у газеті «Нове життя».
- Цей матеріал підготовлено в рамках проєкту «Посилення стійкості медіа в Україні», який впроваджується Фундацією «Ірондель» (Швейцарія) та IRMI, Інститутом регіональної преси та інформації (Україна). Фінансується Фондом «Швейцарська солідарність» (Swiss Solidarity)». Висловлені погляди є винятково поглядами авторів і не обов’язково відображають позицію Фундації Ірондель або ІРМІ.
