На момент початку повномасштабного вторгнення росії Едуард Малий із Угринич перебував на строковій службі. Після того підписав контакт. І тепер виганяє російського окупанта з українських земель на сході нашої держави.
Едуард народився в Білорусі. Адже там деякий час проживали його батьки: мама Людмила – корінна угриничанка, тато Дмитро – уродженець Дніпропетровщини. Невдовзі сім’я переїхала назад на Любешівщину. Тож тут і проходили дитячі та юнацькі роки майбутнього захисника. Закінчив місцеву гімназію, навчання у Любешівському технічному фаховому коледжі. А тоді покликала юнака служба в армії. Ось тільки не думали його батьки, що доведеться їхньому синові відчути, що таке справжня війна, застосовувати здобуті знання на фронті.
Звістка про те, що росія посунула в Україну з різних боків, застала Едуарда у військовій частині, яка відразу ж стала однією з перших цілей атак ворога. Нацгвардієць Малий разом зі співслуживцями відразу ж відчув, що прийшла біда. Молоді строковики мусили стати на захист рідної землі.
Житель Угринич невдовзі підписав контракт із НГУ на три роки, із піхотинців перейшов у артилерію. Під Покровськом молодий воїн боронив Україну тривалий час. Цей період Людмила Валеріївна ніколи не забуде, бо ж її син був у самісінькому пеклі війни. Бодай трішки заспокоїлося її серце, коли відвели Едуарда на ротацію, у частину. Але недовго він там побув. Знову вирушив на схід. Тепер знаходиться під Куп’янськом.
«Дуже рідко виходить на зв’язок. Із нетерпінням чекаю на дзвінок чи бодай повідомлення, щоб почути, чи в нього все гаразд», – ділиться переживаннями про свого первістка Людмила Малая.
І коли жінка говорить про сина, невимовна гордість чується у її голосі. І це недаремно. Адже отримав Едуард звання сержанта, нині є командиром гармати.
«Деякий час був мобілізованим і чоловік, але має проблеми зі здоров’ям, тому нині вдома. Був у частині сина. Зі сльозами на очах розповідав, як до нього підходили побратими Едіка, його керівництво й тиснуло руку, дякували за такого сина. Зізнаюся чесно, нам, батькам, це дуже приємно», – каже мама захисника.
Підтвердженням його бойових умінь є і численні нагороди, котрих удостоєних наш земляк. Наприклад, має він медаль Національної гвардії України «За звитягу», нагрудний знак «За доблесну службу», грамоти від керівництва. А ще наказом головнокомандувача Збройних Сил України нагороджений відзнакою «Золотий хрест». Не розповідає Едуард рідним детально, за що саме отримав усі ці медалі. Тільки лишається здогадуватися для них, у яких воєнних перипетіях бував їхній соколик.
