Солдат, 47 інженерно-саперна бригада, житель села Велика Глуша
(9 лютого 2001 – 5 січня 2025)
Загинув під час виконання бойового завдання, захищаючи територіальну цілісність, недоторканність та незалежність України, на Харківщині.
Богдан – Богом даний. Таким ім’ям нарекли Євгеній та Оксана Дині свого первістка. Бо ж вірили: Господь оберігатиме його на кожному кроці. Допитливим зростав Богданчик, бавився з молодшим братом Дмитром, був його опорою і прикладом для наслідування. Закінчив місцеву школу, продовжив навчання у Рівненському національному університеті водного господарства на факультеті «Агрономія». Йому легко давалася наука, він мав потяг до комп’ютерів. Загалом у нього було багато різних талантів і захоплень.
Війна застала Богдана Диня ще студентом у Рівному. Разом із друзями великоглушанець взявся волонтерити. Чим міг, старався підсобити війську. І вже тоді зародилася в його серці ідея самому стати на захист України. Закінчивши чотири курси університету в Рівному, Богдан вступив у Волинський національний університет ім. Лесі Українки. Але навіть року там не провчився. Бо ж усе-таки вирішив не відкладати на далі втілення ідеї, яку виношував давно, – іти захищати Україну. Ось так разом із ще кількома друзями пішов до військкомату та підписав контракт із Збройними Силами України на три роки.
Не маючи за плечима армійського досвіду строкової служби, Богдан поїхав його здобувати у Великій Британії. Місяць пробув там. Повернувся, пройшов навчання у саперній школі. І потім у складі інженерно-саперного батальйону 47 ОІБр вирушив на розмінування деокупованих територій. Житомирщина, Миколаївщина, Херсонщина – у цих краях великоглушанець звільняв українські землі від наслідків російської навали. Згодом поїхав на навчання ще до Німеччини. І, як тільки повернувся звідти, у березні 2024 року вирушив на Харківщину, там здобув навики оператора БпЛА.
5 січня його молоде життя обірвав російський ворог.
Поховали воїна у Великій Глуші.
Вічна пам’ять і слава Герою!
