(09 червня 1981 – 15 грудня 2024 року)
Солдат, 67 окрема механізована бригада, житель Любешівської Волі
Загинув на Курщині рф.
Віктор був найстаршим серед братів у родині. Загалом у сім’ї зростало п’ятеро дітей – три брати і дві сестри. Змалку був допитливим, допомагав іншим. Навчався у школі. А потім був удома, біля батьків.
Він не мав за плечима бойового чи навіть армійського досвіду. Повістку теж не отримував – одного серпневого дня 2024-го його долучили до війська. Рідні дізналися це, коли той уже був в обласному центрі.
Навчання Віктор проходив на Кіровоградщині, а згодом був прикомандирований до 67-ої окремої механізованої бригади.
Перший його бойовий вихід відбувся в районі Ізюма – він тривав близько двох тижнів. І весь цей час рідні жили в невідомості, бо ж зв’язку з ним не було. Дякувати Богу, тоді Віктор вийшов живим. А після того відразу вирушив на другу позицію – цього разу на Сумщину.
– Він подзвонив мамі 14 грудня і сказав: «Нас везуть на Сумщину». То була остання розмова. Уже наступного дня до нього не можна було додзвонитися, – говорить брат Сергій Фесик.
Тож брат, який про війну знає не з чужих розповідей (сам у квітні 2022-го пішов добровольцем воювати і провів на фронті не один місяць), кинувся на пошуки. Відразу ж почав телефонувати в бригаду. Потім підключився разом із іншими рідними до різних спільнот у соціальних мережах. Усі шукали бодай якусь інформацію. Передивлялися кожне фото і невимовно раділи, коли бачили бодай якусь схожість. І ще більше тужили, коли паростки надії обривалися, так і не розквітнувши. Але ця надія згасла повністю – ДНК-експертиза підтвердила загибель воїна.
З’ясувалося, що тіло Віктора Фесика було серед тих загиблих, яких повернули в межах обміну тіл із Курського напрямку. Він загинув у Суджанському районі Курської області ворожої росії.
Поховали воїна у Любешівській Волі.
Вічна пам’ять і слава Герою!
