Солдат, 65 окрема механізована бригада, житель села Люб’язь
(6 квітня 1982 – 6 червня 2023)
Загинув на Запоріжжі.
Василь – із двійнят. Разом із братом Володимиром народилися у 1982-му. «Не раз мені казали, що я якась знахарка, бо в мене дуже добрі діти. А вони просто ж біду з дитинства знали, цінували працю, розуміли, що треба завжди по совісті жити», – каже з болем мама. Направду, може мати пишатися такими синами. Обоє – хороші сім’янини. Василько біля батьків залишився. Закінчив місцеву школу. Вивчився на водія у Любешові. Відслужив строкову службу у внутрішніх військах. А в 2006 році привів у батьківській дім красуню-невістку Тамару. Згодом і лелека завітав у цю оселю, що майже на окраїні села. Донечку Олечку тато Василь обожнював понад усе на світі.
Ще у 2018 році Василь Гайченя брав участь у зборах резервістів. А як російська навала посунула на Україну з усіх боків, 22 березня 2022-го чоловік був у військкоматі. Через місяць, якраз перед Великоднем, 20 квітня, він одягнув військовий однострій та вирушив проганяти рашистів із рідної землі.
Спочатку був у Львові десь півтора місяця. А потім поїхав на Запоріжжя. Так там увесь час і служив у складі 65 окремої механізованої бригади. За цей такий довгий час лише кілька днів побув удома, коли мама хворіла дуже. А у відпустку так і не прийшов. Усе відкладалося.
Натомість додому повернувся захисник у домовині.
6 червня 2023 року артилерист Василь Гайченя загинув на Запорізькому напрямку.
Похований воїн на кладовищі села Люб’язь.
Вічна пам’ять і слава Герою!
