(09 липня 1987 – 16 липня 2025)
Майстер-сержант, 6-го прикордонний Волинський загін, житель Любешова
Загинув на Харківщині
Володимир, названий на честь свого батька, був середнім сином у родині. Народився і зростав у Любешові. Після закінчення дев’яти класів любешівської школи він продовжив навчання у місцевому технікумі.
Під час строкової служби Володимир Губарик зробив вибір, який визначив усе його життя: вирішив стати прикордонником і підписав контракт із ДПСУ. Було це ще у 2007 році – з того часу він залишався вірним присязі, змінювалися лише посади та місця несення служби.
– Рівненщина. Волинь. Чернігівщина. Всюди довелося служити нашому Вові. У зоні бойових дій він уперше побував під час АТО. Потім проходив навчання, знову вирушав на фронт, а згодом служив на відносно мирній території, – гортає сторінки життя брата сестра Оксана.
Володимир створив сім’ю. Спершу подружжя жило разом із батьками. Згодом у новому житловому масиві звели просторий будинок і впорядкували подвір’я. Поки тривали внутрішні роботи, облаштували невеличке тимчасове житло. Там і мешкали з 11-річним сином Іллею. Разом мріяли переїхати в новий дім, створити сімейний затишок і спокій.
Востаннє Володимир побував удома 14 червня. Тоді вся родина зібралася, щоб відзначити день народження тата. Після короткої відпустки він вирушив на чергове навчання, а звідти – на фронт. Останній свій бій воїн Волинського прикордонного загону Володимир Губарик прийняв 16 липня на Харківщині.
Поховали воїна у Любешові.
Вічна пам’ять і слава Герою!






