Молодший сержант, 100 окрема механізована бригада, житель Любешова.
(19 березня 1987 – 22 вересня 2024)
Загинув на Донеччині.
Віктор Гудько – молодший син подружжя Йосипа та Галини Гудьків із Любешова. Мав старших двох братів, із якими разом виховувалися, зростали, бешкетували, веселилися й допитливо вивчали цей світ. Після закінчення дев’яти класів любешівської школи Віктор продовжив навчання у місцевому коледжі, де здобував фах маляра-муляра-штукатура. Далі він, як розповідає його мама, став працювати. А до роботи був дуже тямущим, усе йшло йому в руку. Умів виконувати різні будівельні роботи, класти плитку, працювати з металом. Деякий час трудився на кузні однієї з луцьких фірм, потім їздив на сезонні заробітки. Певний період Віктор Гудько працював у ТОВ «Євротехіннов-ЕТІ». І саме тоді він познайомився із військовою справою. Його записали від фірми на військові навчання, які проходив на одному з полігонів. Пізніше він долучився і до місцевої тероборони. То був ще десь орієнтовно 2019 рік.
Коли ж почалася повномасштабна війна, то 24 лютого Віктор уже був у військкоматі, адже усіх, хто входив до складу місцевої тероборони, викликали. Ось так і розпочався його військовий шлях у складі 100 окремої механізованої бригади. На початках він перебував на Волині, а згодом потрапив у саме пекло війни. Особливо тяжким, небезпечним і довгим було перебування на Лиманському напрямку. Війна добряче забрала здоров’я Віктора. На фоні постійного стресу, нервів, недосипання й фізичної втоми загострилися недуги, тож йому робили операцію, видаляли жовчний. Тому деякий час чоловік перебував удома, біля коханої дружини, з якою поєднали долі у 2021 році. Але недовго. Адже згодом він знову вирушив на війну.
Самовіддано стоячи на захисті України, постійно допомагаючи іншим воїнам, Віктор Гудько сам загинув смертю хоробрих 22 вересня 2024 року.
Поховали воїна у Любешові.
Вічна пам’ять і слава Герою!
