Заповіт є особистим розпорядженням особи на випадок смерті. Це важливий інструмент реалізації права власності, гарантованого Конституцією України. Водночас, як і будь-який правочин, заповіт може бути визнаний недійсним.
Мін’юст інформує, чому заповіти можуть бути визнані недійсними, хто має право оскаржити заповіт у судовому порядку, а також хто має право на обов’язкову частку у спадщині.
Види недійсних заповітів
Цивільний кодекс України розрізняє два види недійсних заповітів: нікчемний і оспорюваний.
Нікчемним є заповіт, який складено особою, що не мала права його складати, або який оформлено з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення. Недійсність такого заповіту встановлюється без звернення до суду — нотаріус самостійно відмовляє у видачі свідоцтва про право на спадщину у разі виявлення порушення. У разі незгоди з діями нотаріуса заінтересована особа може звернутися до суду з позовом щодо оскарження його дій.
Нікчемними можуть бути визнані, зокрема, такі заповіти:
– без необхідних реквізитів — підписів, печаток, дати тощо;
– складені фізичною особою без повної цивільної дієздатності;
– вчинені через представника;
– посвідчені особами, які не мали на це повноважень;
– посвідчені без обов’язкової присутності свідків;
– секретні заповіти, посвідчені з порушенням вимог;
– щодо майна, охопленого спадковим договором, за умови, що на момент відкриття спадщини договір діяв;
– посвідчені на тимчасово окупованій території України, на якій органи державної влади не здійснюють свої повноваження.
Оспорюваним є заповіт, який може бути визнаний недійсним за рішенням суду — якщо буде доведено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
До обставин, які можуть свідчити про невільне волевиявлення, належать:
– заповідач не усвідомлював значення своїх дій або не міг ними керувати;
– заповіт був складений під впливом обману, погроз, насильства або у вкрай складних життєвих обставинах;
– оформлення заповіту було вимушеним.
У таких випадках суд, на підставі позову заінтересованої особи, може визнати заповіт повністю або частково недійсним.
Обов’язкова частка у спадщині
Чинне цивільне законодавство не дозволяє заповідачу позбавити права на спадкування певне коло осіб, що мають право на обов’язкову частку у спадщині. Якщо ці особи не враховані в заповіті, суд може частково або повністю визнати заповіт недійсним.
До осіб, які мають право на обов’язкову частку, належать:
– малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця;
– непрацездатна вдова або вдівець;
– непрацездатні батьки.
Ці особи мають право успадкувати половину частки, яка належала б їм у разі спадкування за законом. Їхнє право виникає незалежно від змісту заповіту і діє на момент відкриття спадщини.
Оскарження заповіту в суді
Подати позов про визнання заповіту недійсним може особа, права та інтереси якої порушено. Такими особами, наприклад, можуть бути:
– спадкоємці за законом;
– спадкоємці за іншим заповітом
– особи, які мають право на обов’язкову частку у спадщині
– особи, на користь яких складено заповідальне розпорядження.
Позов може бути подано лише після смерті заповідача. Він розглядається судом за місцем відкриття спадщини.
