Старший лейтенант, офіцер групи обліку особового складу загону спецпризначення «Азов», житель села Бірки.
(19 лютого 1993 – 26 березня 2022 року)
Загинув у Маріуполі.
Уродженець Бірок Олександр Іванюк був загартованим військовим. Він самовіддано відстоював незалежність та цілісність нашої держави з переломного 2014 року.
Зростав і виховувався у багатодітній сільській сім’ї, мав двох братів і сестричку. Ще навчаючись у молодших класах, був неабияким активістом. Любив співати й танцювати. Принциповим, справедливим був і в старших класах. Олександру неабияк імпонували уроки географії та історії. Олександр завжди і в усьому мав свою тверду позицію, але це не заважало йому бути веселим, щирим і душевним.
Після закінчення школи Олександр Іванюк навчався у Луцькому вищому професійно-технічному училищі будівництва та архітектури. Потім – заочно у Луцькому політехнічному університеті.
Із 2014 року у нього розпочалася воєнна стежка. Відколи розпочалися бойові дії на Сході України, Олександр Іванюк був у числі перших добровольців, котрі самовіддано вирішили захищати Батьківщину. Вісім років наш мужній земляк воював у складі «Азову». І жодного дня не шкодував про свій вибір.
Початок повномасштабного вторгнення росії наш земляк застав у Маріуполі. Саме там разом із побратимами з «Азову» вони не давали ворогу зайти в це місто.
26 березня 2022 року Олександр Іванюк загинув. Факт смерті військового встановлений рішенням Любешівського районного суду у жовтні 2022 року.
Посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Вічна пам’ять і слава Герою!
