Солдат, 65 окрема механізована бригада, житель села Гірки.
(30 серпня 1997 – 12 червня 2023 року).
Загинув на Запоріжжі.
Василь – старший син у сім’ї. Компанійський і веселун, тож у вільний час завжди поспішав до друзів, аби пограти у якісь дитячі забави. Опікувався і молодшим братиком Сашком, з яким були не лише братами, а й кращими друзями.
Середню освіту здобув у Гірківській школі. Після закінчення 11 класів вступив до Любешівського технічного коледжу, де упродовж року освоював спеціальність зварювальника. А потім рідний дядько, котрий проживає у Києві, забрав племінника до столиці. Там Василь працював електриком на одному з підприємств. Перерва від роботи була лише на строкову службу в 2018 році. Пройшовши стежками армійських буднів, Василь знову повернувся до роботи в Києві. Періодично, маючи можливість, приїжджав у рідні Гірки до батьків і брата. «Любив дуже сильно рибалити. От то вже його стихія. Навіть руками умів наловити риби. А ще йому подобалося готувати м’ясо, маринувати, смажити шашлики, на грилі», – розповідає мама воїна.
На момент повномасштабного вторгнення росії Василь Михайлович був у Києві. Розуміючи, що почалася велика війна, він, не вагаючись, пішов до військкомату. Спочатку деякий час наш мужній земляк служив у Василькові. Потім був у відрядженні на одному з полігонів, де й формувалася їхня частина. А в липні 2022 року вони вже вирушили у зону бойових дій. Лише згодом рідні дізналися, що він був на Запорізькому напрямку. За самовіддану службу наш земляк двічі отримував вагомі відзнаки – «Козацький хрест» за бойові заслуги і нагороду «За зразкову службу». Останню медаль присвоїли йому 6 червня 2023 року. А вже 12 числа він загинув під час виконання бойового завдання на території Запорізької області. От тільки остання дорога воїна додому була надто тривалою… довжиною у рік і 2 місяці. 9 серпня 2024 року 25-річний Василь Канюка нарешті повернувся додому. «На щиті».
Поховали воїна у Гірках.
Вічна пам’ять і слава Герою!
