Жителька Любешова Тетяна Бартошик у медичній сфері працює з 2018 року. За цей досить невеликий період часу вона вже встигла стати знаною і шанованою спеціалісткою, котра професійно та якісно виконує свою роботу. До того ж, працюючи лікаркою-офтальмологинею у Любешівській багатопрофільній лікарні, Тетяна успішно веде і власний бізнес – має дві оптики.
Ще в дитсадку казала: як виросте – стане лікаркою
Інтерес до медицини у Тетяни зародився в дитячому віці. Відповідаючи на запитання в дитсадку й потім – у початковій школі про те, ким хоче стати, вона завжди казала одне: «Буду лікаркою». І хоча, як зазначає сама, у її родині не було нікого, хто би обрав шлях лікаря/лікарки чи ж бодай мав певну медичну освіту. «Пригадую, як малою гралася із сусідським хлопчиком, і ми збирали жаб та на них проводила свої «медичні» досліди», – каже Тетяна Василівна.
У школі вона завжди була «хорошисткою», котра обожнювала уроки біології. Готуючись до ЗНО, велику увагу приділила тій же біології, адже мала наміри вступати до медичного вищого навчального закладу. І її мрія здійснилася – вона стала студенткою Буковинського державного медичного університету.
«До третього курсу йде загальний профіль, тобто ми вивчали біохімію. Уже далі увага скеровувалася на терапевтичний чи хірургічний профілі. Й тоді вперше я познайомилася із офтальмологією, котра відразу мені сподобалася. Варто зауважити, що захопила мене саме хірургічна офтальмологія. Бо чомусь помилково думають, що ця професія лише про призначення окулярів та крапель. Але насправді професія важлива та глибока. Мені відразу імпонувати стало саме видалення доброякісних новоутворень на повіках, якихось новоутворень у діток тощо», –
розповідає наша землячка.
Усі шість років навчання в університеті Тетяна Бартошик була старостою своєї групи, адже мала риси лідерки та організаторки. Коли настав час обирати вузьку спеціальність, на той момент немалу роль відіграв державний розподіл, тобто власний вибір кожного студента і студентки не стояв на першому місці. Вийшло так, що Тетяні запропонували роботу офтальмологинею у Кіровоградській лікарні або ж у рідній, Любешівській. І хоча великого бажання повертатися саме у Любешів, зізнається, не було, розуміла, що Кіровоградщина – то дуже далеко та незручно. Тому рішення було очевидним: Тетяна стала лікаркою-офтальмологинею Любешівської багатопрофільної лікарні. Передувала цьому інтернатура на базі двох лікарень – у Львові та Луцьку. Аби більше отримати практики і знань, Тетяна Бартошик часто просилася лишитися на нічні чергування, котрі не входили в її обов’язки.
Працюючи лікаркою, ще більше закохалася у професію
Перші пацієнти/пацієнтки, перші самостійні діагнози та перші хвилювання. Все це пройшла Тетяна Бартошик, набуваючи лікарський досвід.
«Спочатку я хвилювалася, адже, на жаль, серед нашого місцевого населення ще існує нав’язаний стереотип, що хороші лікарі – лише ті, які вже працюють багато років. Але це – однозначно міф. Тому що молодих спеціалістів та спеціалісток, які дійсно не помилково обрали професію, навчають в університетах дуже круто. Плюс молоде покоління прагне постійно навчатися. І з теперішніми можливостями можна розвиватися та черпати багато нових знань. Медицина прогресує і методи лікування також змінюються. Це варто розуміти усім», –
зазначає Тетяна Василівна.
Поєднувати свою роботу із постійним навчанням є своєрідним кредо для нашої землячки. Каже, що наука її ніколи не втомлює, а, навпаки, стимулює розвиватися. Різні конференції, семінари – це спілкування з іншими колегами, отримання нових знань, нових методів у роботі, нового обладнання тощо.
«Ми живемо у дуже прогресивний час, тому всі оці колишні нав’язані нам стереотипи щодо медицини не відповідають дійсності. Також, як прийшла на роботу, то довелося стикнутися із методами народного лікування, яке часто чомусь використовують наші люди. Інколи наслухаєшся таких жахливих речей, як то треба лікувати, наприклад, ячмінь. А я є прихильницею лише доказової медицини. Наразі дуже цікавлюся і вивчаю блефаропластику», –
розповідає лікарка-офтальмологиня.
У своїй професії вона виокремлює й важливість психологічних навичок, адже часто доводиться говорити пацієнтам/пацієнткам не зовсім оптимістичні діагнози або ж призначати дитині окуляри і намагатися переконати її, що в цьому немає нічого поганого.
Попит спонукав відкрити оптику
Працюючи у Любешівській багатопрофільній лікарні, Тетяна Василівна стикнулася з однією проблемою. Щоразу, коли виписувала призначення на окуляри, розуміла, що в Любешові нема де їх замовити. Тож спрямовувала своїх пацієнтів та пацієнток до Луцька, що не зручно і фінансово затратно. Саме так і назріла ідея про започаткування власного бізнесу – відкриття оптики.
«Я розуміла, що людям у нашому містечку нема де отримати, як на мене, елементарні речі. Оптика – це ж як аптека. Так і виникло бажання спробувати власну справу. Разом із чоловіком почали вивчати це питання, цікавитися досвідом у тих, хто вже має такий бізнес. Оптометрія – окрема галузь офтальмології, і ми почали цікавитися нею. Ось так у 2020 році відкрили свою невеличку оптику в Любешові», –
розповідає Тетяна Бартошик.
Згодом разом із чоловіком прийняли рішення розширятися й відкрили ще одну оптику в районному центрі – Камені-Каширському.
Без підтримки рідних такого результату не було би
Свою успішну кар’єрну дорогу Тетяна Бартошик поєднує з особистим життям. Наголошує, що саме колосальна підтримка чоловіка та рідних дала можливість їй навчатися і працювати в улюбленій сфері, котра потребує дуже багато часу та ресурсу.
Батьки завжди підтримували своєю єдину доньку, мотивували її, коли в неї опускалися руки, і додавали віри в себе. Спільні рішення щодо навчання, роботи та згодом ведення бізнесу приймала разом із чоловіком, котрий ніколи їй не казав, щоб вона займалася лише дітками та домашніми побутовими справами.
«Я завжди кажу, що важливо мати хороший тил. У мене він – надійний. Саме тому мені вдавалося поєднувати материнство з навчанням та роботою. Коли була вагітною вдруге, то для усіх нас неочікуваним стало те, що матимемо двійню. Бо, звісно, ми планували другу дитину, тільки щоб відразу стати багатодітною сім’єю, то було певним шоком. Коли нашим двійняткам – синочку та донечці – виповнилося сім місяців, ми вже відкрили другу оптику. Я в декретній відпустці по суті і не була, адже постійно працювала», –
розповідає Тетяна Василівна.
Аби з усім справлятися й підтримувати дружину, чоловік Тетяни звільнився зі своєї роботи й почав більше часу приділяти малечі та сімейному невеличкому бізнесу. Якщо на початках він був дуже далеким від медицини, тим паче офтальмології, то тепер цікавиться цим і вивчає нюанси професії.
«Чоловік тепер вирішує всі технічні питання, виставляє на вітрину оптику, приймає і видає замовлення. Свої домашні обов’язки ми завжди планували і ділили між собою. Складали своєрідний графік, хто от сьогодні до якої години няньчить малечу. І коли мої колеги запитують, як я все встигаю, то завжди відповідаю: головне – підтримка рідних людей. Тоді, не зважаючи на домашню рутину, на виховання трьох діток, щоденну роботу в лікарні та ведення бізнесу, знайдеться ще й час для чергового навчання та поїздки на якусь цікаву конференцію з офтальмології», –
підсумовує Тетяна Бартошик.
Мирослава СТРУК.
Фото з особистого архіву Тетяни Бартошик.
