Молодший сержант, 42 окрема механізована бригада, житель села Бірки
(30 листопада 1973 – 1 липня 2023)
Загинув на Донеччині.
У липні 2022 року війна чорним крилом уперше огорнула родину Хрупчиків. Тоді вона забрала 33-річного племінника Юрія Степановича Андрія, котрий проживав на Київщині. Дуже важко чоловік переніс цю втрату. Але точно не міг подумати, що менше ніж через рік сам віддасть життя на полі бою, захищаючи Батьківщину.
Його, простого сільського трударя, покликали у військо наприкінці грудня 2022 року. Не ховався. Бо ж за плечима мав армійський досвід, а ще – чималий стаж роботи пожежником, яким трудився на Сумщині, в Тростянці, де зостався проживати після чергових сезонних заробітків. Однак життя склалося так, що через кілька років чоловік повернувся в рідні Бірки. Почав, як і більшість односельчан, їздити на сезони в Білорусь. Там, у колись дружній, а нині ворожій країні, знайшов свою долю. Тож із-за кордону Юрій Степанович повернувся з білорускою Зоєю.
Давно то було. Бо ж уже тринадцять років виповнилося синочку Іванку та одинадцять – донечці Софійці. Вони – татова розрада і найбільша радість. Для них чоловік гарував, старався, аби його дітки жили не гірше від інших. Торував постійно сезонні дороги, тяжко трудився на землі.
21 грудня 2022-го бірківчанин поповнив ряди Збройних Сил України. Молодший сержант 42-ї окремої механізованої бригади певний час проходив навчання у Чехословаччині як гранатометник. Коли ж повернувся в Україну, вирушив у саме горнило війни – на Донеччину.
Там 1 липня 2023 року й обірвалося його життя. Він отримав тяжкі поранення, кілька годин його не могли винести із поля бою. Тож медики не змогли врятувати його життя.
Похований воїн на кладовищі села Бірки.
Вічна пам’ять і слава Герою!
