Солдат, 14 окрема механізована бригада імені князя Романа Великого, житель села Дольськ.
(14 грудня 2001 – 14 жовтня 2024).
Загинув на Харківщині.
Тричі приносили щастя батьківства лелеки для Тетяни і Романа Комзюків. Особливим воно було, коли народився первісток – Ванька, як усі називали цього хлопчинку. Веселий, кмітливий, життєрадісний і сонячний – таким його всі знали. Добрий, щирий, працьовитий – Ванька був підмогою для батьків. Надійний, товариський – таким любили братика дві молодші сестрички.
Ніби вчора він бігав до школи, що через дорогу від дому. Тільки ж ніби недавно одягав стрічку з гордим написом «Випускник». А потім був коледж у Любешові. Служба в армії. Не могли рідні намилуватися своїм красенем-солдатиком, коли той нарешті повернувся додому у грудні 2021-го. Ніхто тоді навіть і в страшному сні уявити не міг, що вже невдовзі їхній Ванька знову одягне військовий однострій. «Після служби він почав навчатися на водія у Любешові. Поїхав у Камінь-Каширський складати екзамен. Там йому і вручили повістку. Було то в червні 2022 року», – з болем у голосі розповідає про племінника Оксана Комзюк.
Ось так тоді ще двадцятирічний юнак став на захист України. Не у казармі, а на фронті. Вступивши у боротьбу зі справжнім, жорстоким ворогом, котрий безжально посунув з різних боків. Уже невдовзі після призову разом із побратимами у складі 14 окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого Іван Комзюк вирушив у саме горнило війни. На Харківщині мужньо боронив рідну землю. Такий молодий. Такий відважний. І такий життєлюбний.
У травні 2024-го Ванька приходив у чергову десятиденну відпустку. Побачився з рідними, із друзями. І поїхав знову на війну. Та вже у жовтні повернувся звідти у рідний Дольськ. «На щиті». Рівно два місяці він не дожив до свого 23-річчя. На Куп’янщині ворог обірвав його життя.
Поховали воїна у Дольську.
Вічна пам’ять і слава Герою!
