(19 жовтня 1992 – 2 червня 2025)
Солдат, 82 окрема десантно-штурмова бригада, житель Дольська
Загинув на Донеччині
Він був наймолодшим у батьків – непосидючим, грайливим. Зростав у багатодітній, простій сільській родині – крім нього, було ще четверо старших братів.
«Федя був золотою дитиною. Безвідмовний, слухняний, роботящий – таким його усі пам’ятають і таким він залишиться у нашій пам’яті», – крізь сльози каже про племінника тітка Світлана Чижик.
Раділи Ірина Володимирівна та Петро Федорович своїм синам, мріяли, як ті догледять їх до старості, порадують онуками. Але доля готувала зовсім інше для цих батьків – чимало життєвих випробувань та крутих поворотів.
Федір закінчив місцеву школу. Як і більшість односельчан, не один рік торував сезонні дороги. Тривалий час працював у Києві, у Польщі. А потім переїхав до брата в Сарни. Там трудився, проживав, знайшов кохання. Але війна перекреслила всі його плани.
Федора Корця мобілізували восени 2024 року. На той час у війську вже служили троє старших братів. Біля батьків залишився лише один, який має проблеми із зором. Спочатку він служив на Хмельниччині. Потім у складі 82-ої окремої десантно-штурмової Буковинської бригади вирушив на Схід, на Донеччину, воював недалеко від братів. А вдома за синів переживали батьки та вся родина.
Наприкінці травня для Корців принесли сумне сповіщення: їхній син, воїн Юрій, зник безвісти 25 числа. За кілька днів повідомили, що зник і Федір. На жаль, ДНК-експертиза підтвердила, що він загинув 2 червня 2025 року на Донеччині. Лише у січні 2026-го він повернувся додому на щиті.
Поховали Героя в Дольську.
Вічна пам’ять і слава Герою!
