Молодший сержант, 14 окрема механізована бригада імені князя Романа Великого, житель села Рудка
(15 липня 1994 – 12 листопада 2023)
Загинув на Харківщині.
Народився та зростав Олег у Рудці. Змалку обожнював грати футбол. Закінчив місцеву школу, потім здобував науку в Березичах та в Любешові. А згодом була армія. Півтора року чекали вдома свого синочка та братика батьки і троє сестер, котрих Олежик, хоч і був дуже спокійний, оберігав, мов зіницю ока, та нікому не давав в образу.
До початку Великої війни жив і працював у Луцьку. 24 лютого 2022-го він подзвонив сестрі і сказав, щоби та збиралася, бо їхатимуть до батьків. А вже наступного дня пішов до військкомату. Хоча хлопець міг не служити. Бо ж мав проблеми зі спиною. Але він пішов, навіть не роздумуючи.
Декілька місяців був у місцевій теробороні. 9 травня 2022-го поїхав у Володимир. А вже у липні Ковальчуки проводжали свого найдорожчого захисника на війну.
З того часу всі рідні з нетерпінням чекали Олега додому живим і здоровим. Підкосилися ноги у матері, коли дізналася, що її соколик був поранений. І то ж зізнався лише, коли вже реабілітацію проходив. Але й тоді, коли клятий осколок вп’явся у його тіло, а сильна контузія навіть стерла частину прожитого з пам’яті, Олегу Ковальчуку нестерпно боляче було не так від фізичних травм, як від душевних – у бою він втратив найкращого друга. Тоді й пообіцяв собі помститися за товариша та інших побратимів. Тож як тільки трохи підлікувався, знову вирушив на фронт. «Бо він просто був великим патріотом. Навіть на тату, яких мав декілька, зобразив карту України, Герб», – зітхаючи, пояснюють вчинок брата сестрички.
…У червні 2023-говін їхав із передової у відпустку. А із польських заробітків на побачення з сином поспішала ненька. Якими ж щасливими були ті дні зустрічі! Олег купив автомобіль, про який давно мріяв, телефон. Разом із улюбленими племінниками бавився на гойдалках, які сам змайстрував.
Побув тиждень вдома. І повернувся назад на війну. А буквально за лічені дні його не стало. Ворог забрав його життя 12 листопада 2023 року на Харківщині.
Поховали захисника у рідному селі Рудка.
Вічна пам’ять і слава Герою!
