Сержант, 14 окрема механізована бригада імені князя Романа Великого, житель села Велика Глуша.
(24 квітня 1977 – 5 червня 2022)
Загинув на Донеччині.
Валентин Ковзолович народився в селі Велика Глуша у простій сім’ї трударів. Із юних років був справжнім патріотом, зразком незламності та міцного духу. Уважний, щирий і добрий, старанно вчився у школі. Чоловіка шанували й любили односельці, бо був порядною людиною. Коли досягнув призовного віку в середині 90-х, пішов в армію. Півтора року відслужив у внутрішніх військах у Дніпропетровську, отримав звання молодший сержант. Тоді ж набув досвід кінолога, який пригодився під час участі в новітній війні.
Після 11 класів Великоглушанської школи Валентин Петрович навчався на телемайстра в обласному центрі в училищі. Там і роботу знайшов в «Укртелекомі», доки його не призвали у 2015 році з Луцького військкомату. Перебував у гарячих точках Донбасу, демобілізувався у 2016-му. Довгий період проходив реабілітацію. Тим часом помагав батькам, із якими разом проживав, а ще дуже любив своїх племінників – дітей сестер. Аж доки росія не розпочала повномасштабного вторгнення в Україну.
Ця звістка застала його у Польщі, куди в січні 2022-го Валентин поїхав на заробітки. Одразу вирішив повернутися, аби знову зі зброєю в руках гнати ворога. На початку квітня по дорозі з Польщі заїхав до Луцька, де заявив про своє бажання піти добровольцем. Буквально три дні побув у частині й відразу поїхав на передову. Спочатку був на Харківщині, потім на Донбасі. Останнє місце дислокації нашого земляка – с. Берестове Бахмутського району Донецької області. Саме там він і загинув 5 червня під час мінометного обстрілу на полі бою.
Посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.
Вічна пам’ять і слава Герою!
