А ще наша землячка із села В’язівне – вправна грибниця та водійка різного транспорту.
Цю жінку часто можна побачити на водоймах Любешівщини. Бо ж вона викроює кожну вільну нагоду, аби бодай на трохи втекти від домашньої рутини та насолодитися відпочинком за улюбленою справою – риболовлею. До неї Ганна Петрівна прикипіла душею ще із самого дитинства. Тож уже навіть і не пригадує, коли вперше взяла до рук вудочку. «От просто люблю це. І крапка», – з усмішкою каже жінка, при цьому пильно дивлячись на поплавок, чи раптом не клює.
Мить – і над водою, що виблискує під ранковими сонячними променями, з’являється рибка. Ганна Сінчук обережно її виймає з гачка та кидає у відерце, яке вже майже по вінця наповнене уловом. Далі вправно натягує черв’яка і закидає вудилище в річку.
«Маю тягу до природи. Де тільки не ловлю рибу! Озера, канави в різних куточках Любешівщини… Ото де вода, там і я», –
веде далі розмову рибалка. Хоча, із сумом зазначає, тепер уже далеко не такі часи для любителів риболовлі, як були колись. Риби нині значно поменшало. Але, попри це, інколи все-таки можна наловити чимало. Як, наприклад, торік у Судчі на канавці наша землячка зловила два дванадцятилітрові відра риби!
«Ото найбільший був улов. У мене вже, якщо чесно, аж руки заболіли постійно витягати вудку. Навіть до машини сама не могла донести, то дякую добрим людям, котрі підсобили», – розповідає Ганна Петрівна.
І це красномовно підтверджує слова любешівських рибалок, котрі упевнено заявляють, що чимало з них не позмагаються у вправності риболовлі із Ганною Сінчук.
Хоча сама вона каже: любить тільки вудити в теплу пору року. Зимова риболовля – не для неї. Бо ж, зізнається, перенесений ковід неабияк вплинув на здоров’я. «Та й хіба мені вже у свої 67 їздити рибалити взимку?» – усміхається жителька В’язівна.
А добирається вона на водойми автомобілем, котрим вправно кермує багато років. Це вже – третя машина у жінки. До того їздила мотоциклом.
«Я коли працювала кіномеханіком у Підкорміллі, Деревку, то мені видавали з роботи «ІЖ Юпітер-5» із коляскою. А ще були в мене «Мінський» «Восход», скутер. Усім вмію їздити. Та й відремонтувати техніку теж нікого не шукаю. У мене, наприклад, якщо треба того ж велосипеда підрихтувати, то цим я займаюся, а не чоловік. Вмію працювати й косилкою, дружбою. То для мене не проблема. Хоча й куховарити люблю. Хліб спекти, щось інше смачненьке наготувати рідним. А ще обожнюю по гриби ходити», –
розповідає про свої різнобічні хобі Ганна Петрівна.
До такого захоплення своєї дружини, мами та бабусі вже звикли рідні. Тож підтримують її в бажанні із самого ранечку чи надвечір покласти в багажник вудочки і на кілька годин поїхати до річки. Там, наодинці із природою, серед тиші Ганна Сінчук відпочиває і фізично, й морально. А опісля із уловом повертається додому та знову береться до різних справ. Бо ж, як сама каже, посидіти вона може лише на риболовлі. Удома і для себе, і для рідних завжди роботу знайде.
Наталія МУХА.
Фото авторки.
