Солдат, Національна гвардія України, житель села Шлапань.
(23 квітня 1992 – 10 листопада 2024)
Загинув на Запоріжжі.
Юрій Кратік – молодший син у подружжя Миколи та Світлани Кратіків. Після закінчення місцевої школи продовжив навчання у Торчинському професійному ліцеї, де здобував фах столяра. Потім повернувся до батьківського дому, адже надто багато тяжких випробувань випало на життєвий шлях сім’ї Кратіків. У 2012 році зник безвісти рідний брат Юрія: поїхав на заробітки… і не повернувся. Згодом завчасу обірвалася нитка життя батька. Тож Юрій лишився єдиною підтримкою та розрадою для матері. Отак разом удвох жили, долали всі перипетії й тішилися маленькими радостями. Юрій Кратік завжди вирізнявся поміж інших спокійністю, доброзичливістю та простотою. Був хорошим рибалкою і грибником.
У грудні 2023 року нашого земляка мобілізували. Потрапив він до Національної гвардії України. Не маючи військового досвіду за плечима, Юрій старався швидко усьому навчитися, тому службові обов’язки виконував самовіддано, розповідають рідні захисника. Довгий час Юрій Миколайович ніс службу на території Волинської та Рівненської областей. Тож для мами було дещо спокійніше за свого сина, адже, дякувати Богу, – не «на нулі».
Однак згодом його разом із іншими нацгвардійцями відправили на фронт. Після цієї звістки стиснулося серце у грудях матері й лихі думки заснувалися в голові. Але заспокоювала себе жінка та сподівалася, що син обов’язково повернеться живим додому. Однак так сталося, що вихід на першу позицію став для нашого захисника останнім. «Навіть не встигли дійти на саму позицію, як їх накрило ворожими дронами. І ця зброя стала для нашого Юрія смертельною», – з болем у голосі стисло оповідає чоловік рідної тітки захисника.
Поховали воїна у селі Шлапань.
Вічна пам’ять і слава Герою!
