80 років. Погодьтеся, це життєва дорога людини, яку не всім навіть дано пройти. Це дуже поважна дата. А ще – привід у постійній робочій круговерті спинитися на хвильку, озирнутися на пройдений шлях та замислитися: а що чекає нас попереду.
Щотижня читачі й читачки «Нового життя» отримують черговий номер газети «Нове життя». І багато хто не задумується, що це не просто клаптик паперу із чорнильними літерами та світлинами. Це – дзеркало часу. А ще – це серця, які писали кожен рядок. Це руки, котрі фотографували, верстали кожну сторінку. Це очі, які вичитували, аби було якомога менше помилок та правильно стилістично складені речення. І так щотижня, щодня. Довжиною у довгих вісімдесят років. Ви тільки уявіть, скільки доль пов’язано із газетою! Скільки людей за всі ці довгі літа докладали зусиль, аби «Нове життя» не зникло, а постійно упродовж десятиліть вело літопис нашого краю. Писали про вас, про ваші долі, про проблеми. Формували маленькі замітки і творили цікаві великі репортажі. Проводили інтригуючі інтерв’ю і народжували душевні життєві замальовки. А головне – газета завжди залишилася поруч із вами, наші шановні читачі й читачки.
Бо ж так уже повелося, що місцева газета завжди є найближчою до людей. У кожному номері – народження, весілля, біль утрат, успіхи, події. І це все – із життя громади, вас самих, ваших рідних, сусідів, знайомих.
«Нове життя» разом із вами усіма переживало різні життєві перипетії: революції, вибори, роздержавлення, пандемію, війну. І, попри всі ці труднощі, газета завжди приходила до своїх читачів. Навіть у буремному лютому 2022 року наш тижневик не пропустив жодного свого номера, а навпаки, у тому хаосі перших днів повномасштабного вторгнення росії став своєрідним рупором і об’єднуючою силою для громади, інформуючи про найголовніші події у протидії ворогу. І нині газета продовжує це робити. Ми разом радіємо усією читацькою і редакційною родиною, коли розповідаємо про хороші події в житті громади. Ми разом хвилюємося, коли пишемо і читаємо про наших мужніх воїнів. Ми всі в скорботі плачемо, коли прощаємося з полеглими Героями. Але головне, ми – разом!
Творці газети. Це мрійники й перфекціоністи. Це невтомні ентузіасти і меланхоліки. За всі роки у редакції працювали різні люди. Але завжди однозначно – небайдужі. Всі вони лишили частинку себе тут, у рідній газеті, у наших серцях. І хоча, на жаль, невблаганний час багатьох із них забрав у кращі світи, вони навіки житимуть у пам’яті тих, хто продовжує їхню таку нелегку, але потрібну справу. Ми переймаємо їхній досвід, розбавляючи його нотками сучасності. Адже життя вимагає постійних змін. І «Нове життя» старається іти з ними в ногу. Приємно, що наша рідна газета має «діток». Адже рік тому на Любешівщині офіційно «народилося» ще одне медіа – сайт «Нове життя» – новини Любешівщини», котрий є невіддільним від тижневика. А ще ж активно функціонують фейсбук- та інстаграм-сторінки, телеграм- та ютуб-канали. І всюди – різна подача інформації, аби бути цікавими усім віковим категоріям авдиторії.
Та що ж це знову про роботу? На порозі – ювілей! І він – привід не лише посвяткувати поважний день народження. Ми у ці дні святкуємо ще й довіру. Бо ж те, що газету читають — це честь. Те, що її чекають — це обов’язок. Те, що підказують нам теми, звертаються до нас – це натхнення. І це все стимулює до того, аби у світі стрімких змін, цифровізації та «жовтизни», попри всі нові, часом доволі нелегкі виклики, залишатися собою — чесним голосом нашої громади. Бо газета — це не просто хроніка. Це пам’ять. Це зв’язок поколінь. А тому свято – наше спільне.
Тож із ювілеєм усіх нас, дорога читацька родино! Дякуємо, що ви з нами!
З повагою – редакційний колектив “Нового життя”.
