Солдат, 10 окрема гірсько-штурмова бригада «Едельвейс», житель села Дольськ
(11 січня 1994 – 2 лютого 2023).
Загинув на Донеччині.
Він був найменшим у багатодітній сім’ї. Але першим серед своїх шістьох сестер і братів покинув цей світ. Не з доброї волі. Його молоде життя забрав злощасний ворог. Не дав Миколі змоги зоставити слід на цій землі у своїх дітях. Коровай поділили не на весіллі, а на похоронах.
11 січня 2023-го Миколі Кузьмичу виповнилося всього 29. Ось тільки вітання він отримував не особисто. Лишень через телефонний зв’язок чув побажання довгих років життя, які лунали від братів-сестер та друзів. Втирала сльози, вітаючи свого наймолодшого братика, найстарша у родині Кузьмичів Віта. Бо ж підступною тінню у її душу вже тоді кралася тривога. Боліло серце за Миколу, якому після смерті матері п’ять років тому жінка заступила найдорожчу людину.
Як тільки закінчив школу та відслужив в армії, молодий чоловік торував сезонні дороги, заробляючи на життя. А потім почалася війна. Тож не зміг Микола не стати на захист Батьківщини, допустити, аби її плюндрувала рашистська нога. Він пішов воювати.
«Наш Миколка одним із перших у селі мобілізувався. Не ховався, вирішив боронити рідну землю. Найменшенький. Найрозумніший. Найдобріший. До сьомого класу вчився на відмінно. А яким спортсменом був! У сільській футбольній команді постійно грав. Дурного слова від нього ніхто ніколи не чув…» – крізь сльози каже родичка Тетяна Кузьмич.
Служив у 10-ї окремій гірсько-штурмовій бригаді. Двічі був контужений. Але підліковувався та знову йшов боронити Україну. Двічі янгол-охоронець виривав його із пазурів смерті. Однак на третій раз вона підкралася зненацька. Врятувати мужнього захисника не вдалося. Його зірка життя закотилася за обрій 2 лютого 2023 року на Донеччині.
Поховали воїна у Дольську.
Посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Вічна пам’ять і слава Герою!
