Солдат, 14 окрема механізована бригада імені князя Романа Великого, житель Любешова.
(17 жовтня 1988 – 13 вересня 2022)
Загинув на Харківщині.
Андрій Ланевич був у батьків одним зі старшеньких синочків-близнят, їхньою опорою та підтримкою для молодшої сестрички Олі.
Навчався у місцевій школі, потім здобув фах маляра-штукатура в Любешівському технічному коледжі. Строкову службу проходив у Ялті. Андрій загорівся ідеєю пов’язати життя з військовою справою. Тож підписав контракт із ЗСУ. Служив у Володимирі. Після закінчення терміну контракту повернувся у рідне селище і, як багато наших краян, їздив на сезонні заробітки.
Коли росія пішла повномасштабною війною на Україну, Андрій Ланевич після вручення повістки став на захист рідної землі. На третій день Великодня він поїхав із дому. Трохи побув на полігоні, далі відправили на Схід. Під Бахмутом воював два з половиною місяці. Після цього перевели на Харківщину – це і є останнє місце його служби. Там обірвалося його життя.
12 вересня Андрій подзвонив майже до всіх родичів, довго з нами розмовляв. Ніби прощався. Адже наступного дня його не стало.
Тепер лише зі слів побратимів рідні знають, що Андрій пішов на зачистку території. Але підірвався на розтяжці. Загинув не відразу. Співслуживці намагалися його ще врятувати. Однак серце воїна зупинилося.
Поховали захисника на кладовищі Любешова.
Посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Вічна пам’ять і слава Герою!
