У кожній домівці перед Великоднем пахне духмяною здобною випічкою. Господині з любов’ю та особливим трепетом випікають традиційні паски, а тоді дбайливо й творчо їх оздоблюють. Неймовірні візерунки на своїх пасочках уже п’ятий рік поспіль створює талановита жителька Любешова Альона Любчик. Її роботи вирізняються витонченими мотивами петриківського розпису.
Відтоді як стала господинею у власному домі, Альона самостійно пече паски. Каже, це не просто здобний хліб, а жива традиція, що передається з покоління в покоління.
«У домі обов’язково має пахнути свіжоспеченою паскою. Щороку печу заварну за перевіреним рецептом. Але додатково завжди пробую і щось нове – знаходжу рецепти в соціальних мережах. Цікаво ж експериментувати», – ділиться господиня.
Традиційно випікає паски у чистий четвер. Ввечері готує желатинову глазур, щоб за ніч вона добре підсохла. А вже у п’ятницю береться до найулюбленішого – розпису. Кожну пасочку перетворює на маленький витвір мистецтва, оздоблюючи її квітковими орнаментами.
Любов до декоративного мистецтва зародилася ще у студентські роки під час навчання в Інституті мистецтв ВНУ.
– Саме тоді моя улюблена викладачка Галина Вахрамєєва навчила відчувати пензель, — пригадує Альона. — Відтоді я квітами можу розписати будь-що. На благодійних ярмарках уже були і тубуси, і гільзи з моїм розписом. А з пасками все почалося з двох — просто спробувала. Подивилася, як фарба лягає на глазур. До речі, на білкову не дуже, бо фарба на водяній основі її розчиняє. З кожним роком пасочок ставало більше. Тепер виділяю цілий вечір п’ятниці лише для розпису. Зазвичай оздоблюю 14-18 невеличких пасок — для рідних, друзів і обов’язково для наших військових. Колись ще розписувала писанки, але це дуже кропітка робота і забирає багато часу. А перед Великоднем його завжди бракує: треба і в хаті впоратися, і на городі дати лад, і страв наготувати. Чоловік жартує, що інші жінки котлети готують, а його – малює.
Сам процес розпису для Альони — це простір для творчості й натхнення. Вона сміливо поєднує кольори, створює квіткові композиції, використовуючи звичайні харчові гелеві барвники. Минулого року свої паски майстриня оздобила у синьо-жовтих тонах – як символ незламності та віри в перемогу. «Хай Україна, як і мої пасочки, розквітає квітами. А всі наші воїни живими й здоровими повернуться додому», — каже Альона Любчик.
І в цих словах — не лише побажання, а й тепло рук, любов і віра, які вона щороку вкладає у свої святкові творіння.
Мирослава Струк.
