Навесні, перед Великоднем, люди гуртуються і прибирають місця останнього спочинку своїх рідних. Вони знають: за них це ніхто інший не зробить. Адже на Любешівщині немає комунальної установи, котра цим би займалася. Водночас деякі села нашого краю слугують неабияким прикладом для інших, як у єднанні робляться хороші справи у пам’ять тих, хто пішов у засвіти.
Прикладів згуртованості наших краян у справі прибирання цвинтарів як прояву пам’яті до попередніх поколінь на Любешівщині чимало. Ось і нещодавно у двох населених пунктах нашого краю люди об’єдналися та навели лад на місці останнього спочинку їхніх родичів.
Не так давно на кладовищі села Бихів росли величезні дерева та різні чагарники. Тепер же тут немає жодного великого насадження. То все – результат праці місцевої громади. Організувала усіх бихівчанка Тамара Романюк, син Микола якої загинув на війні. Таким чином жінка зробила богоугодну справу й стимулювала своїх односельчан навести лад на кладовищі. Так гуртом вдалося зробити порядок. Дрова теж використали на хороші цілі – розвезли людям, котрі потрапили у складні життєві обставини, а також на садочок, школу, церкву.
Працювали бихівчани упродовж кількох тижнів. Пригадують, щодня приходило кілька десятків людей, аби внести і свою частку в цю корисну справу. Але результат того вартий – тепер на цвинтарі чисто.
Такі толоки у пам’ять предків стали традиційними у ще одному населеному пункті Любешівщини – у Великій Глуші. Місцевий священник Олександр Шпаковський, як і щороку, днями згуртував своїх односельчан на прибирання місць останнього спочинку великоглушанців.
Серед тих, хто постійно долучається до такої хорошої справи, – Ніна Пасик. Жінка каже: «Дуже дякуємо нашому настоятелю церкви, який постійно нас організовує. Завдяки цьому ми щороку єднаємося та прибираємо кладовища. Але дуже хотілося б, щоб така чистота тут була постійно. Тому закликаю до цього всіх односельчан, щоб не смітили і цінували працю тих, хто постійно тут прибирає».
Попрацювали великоглушанці на славу. Чоловіки повирубували-повирізали чагарники, жінки усе загребли. Тож трудилися майже увесь день. Але результат того вартий, підсумовує священник Олександр Шпаковський.
Наталія Муха.
Фото з архіву редакції та Олександра Шпаковського.
Розлогий матеріал про те, як люди гуртуються у хорошій і потрібній справі – прибирання кладовищ, читайте у свіжому номері газети «Нове життя».
