Сьогодні у Любешівській громаді відбулася подія, що наповнює серця гордістю та глибокою шаною. Нашому земляку – любешівцю Василеві Трушу – вручили орден «За мужність» ІІІ ступеня. Адже він на фронті врятував двох поранених бійців.
Урочисту місію виконали Любешівський селищний голова Олег Кух та військовослужбовці відділення цивільно-військового співробітництва другого відділу Камінь-Каширського РТЦК та СП. Вони подякували Василеві за службу, за мужність, а також за те, що хоробро вистояв життєві випробування.
А їх у любешівця було вдосталь. Адже, як уже розповідало “Нове життя”, Василь Труш став на захист України він відразу після початку повномасштабного вторгнення росії. Далі було навчання і найважча ділянка фронту – Бахмутський напрямок. У складі штурмового підрозділу любешівець витісняв ворога, допоки фатальний серпневий день не змінив усе.
Того жахливого 7 серпня 2022 року в окоп наших бійців потрапив снаряд. Двох “трьохсотих” Василь Труш врятував, витягнув із обваленого бліндажа та відправив на евакуацію. Тобто наш земляк ризикував своїм життям, але рятував інших. Коли ж приїхала машина вдруге по хлопців і Василь був зовсім біля неї, прямісінько в авто попав міномет.
Любешівець залишився єдиним, хто вижив у тому пеклі. Поранення були надважкими: втрата руки, пошкоджені ноги, повна темрява в очах через травму зору. П’ять годин в окопі під обстрілами, польові шпиталі, реанімація у Дніпрі… Але Василь Труш вистояв. Вистояв заради сім’ї, заради своїх синочків, заради рідної землі.
Він пройшов тяжкий шлях лікування та реабілітації. І нині, повернувшись до цивільного життя, є прикладом незламності для багатьох інших.
До слова, окрім сьогоднішнього ордена, у його скарбничці почесних відзнак є ще й почесний нагрудний знак Головнокомандувача ЗСУ “Золотий хрест”, отриманий у 2024 році, та іменний годинник від Міністра оборони України. Кожна з цих нагород має свою ціну, виміряну потом, кров’ю та неймовірною силою духу.
Сам же Василь Труш, отримуючи відзнаку, подякував громаді за підтримку.
