Сержант, 14 окрема механізована бригада імені князя Романа Великого, житель села Деревок.
(7 березня 1975 – 24 вересня 2022)
Загинув на Харківщині.
Василь Макаров віддав захисту Україні майже п’ять років свого життя. Чотири – беручи участь у Антитерористичній операції на Сході. Пів року – боронячи Батьківщину від повномасштабного вторгнення росії. Але, на жаль, війна перервала його недоспівану пісню життя.
Народився і зростав він у Деревку. Тут і проживав останні роки. Хоча до того тривалий час мешкав на Горохівщині. Там мав сім’ю, там побачили світ його синок і донька. Але завжди при кожній нагоді чоловік птахом летів у рідний Деревок, де його чекали мама та сестри. Тож саме сюди повернувся, коли сімейне життя дало тріщину. Доглядав стареньку матір.
Але коли росія посунула на Україну з усіх боків, не міг стояти осторонь. У березні 2022 року пішов воювати. «Не йди», – просили рідні. А він лише казав: «Там мої братики». Адже багатьох побратимів знайшов за чотири роки, які провів на Сході, беручи участь в Антитерористичній операції на Сході України.
Там, на війні, отримав поранення. Ворожий осколок так і залишився назавжди в тілі. Здавалося, відслужив своє. Але ж ні. Коли нависла особлива небезпека над Україною, добровольцем поїхав у Володимир та записався у 14-ту бригаду. У її складі пройшов горнило війни. Пережив жахіття, втрачав побратимів. А Господь його беріг. Адже, як сам розповідав рідним, двічі смерть настигала захисника Василя Макарова, коли ворожий снаряд потрапляв прямісінько у його бліндаж.
На жаль, боєць не врятувався. Він загинув 24 вересня 2022 року на Харківщині.
Поховали воїна у рідному селі Деревок.
Відповідно до Указу Президента, нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня, посмертно.
Вічна пам’ять і слава Герою!
