Солдат, 100 окрема механізована бригада, житель села Лахвичі.
(18 березня 1971 – 04 серпня 2024).
Загинув на Донеччині.
Народився Василь Іванович у багатодітній сім’ї. Але тепер майже пусткою залишилася простора хата. Відійшли у вічність батьки. Порозліталися світом діти. Свічки долі деяких із них теж уже згасли. І зосталися в отчому краї лише двоє братів. Один із них – Василь Іванович. Повернувся він сюди після того, як не склалося життя з дружиною. До неї пішов свого часу в прийми у Березичі. Прийняв за рідну її донечку. Разом народили ще трьох дітей. Але сімейне життя дало тріщину. Тож Василь Маковський знову повернувся у Лахвичі. Дещо раніше усе їздив на заробітки в Литву, де проживає один із братів. А коли така можливість зникла, залишався вдома. Допомагав односельчанам у різних роботах. Так і мав невеликий заробіток, як кажуть, хліб і до хліба.
Уже й забув 53-річний чоловік усю ту військову муштру, котру проходив під час строкової служби. І гадки не мав, що доведеться після п’ятого десятка життя згадувати все те. Ба більше, брати участь у справжній війні. У травні його мобілізували.
Деякий час Василь Маковський був на одному з полігонів. А коли нещодавно 100 окрема механізована бригада відправилася на бойові позиції на Донеччину, поїхав туди і лахвичанин. Ось тільки недовго довелося побути воїну на фронті. Буквально за кілька тижнів ворог забрав його життя. Як кажуть родичі, дрон засік наших бійців. Осколки вп’ялися в тіло Василя Івановича. Добре, що побратими змогли забрати тіло.
Поховали воїна у Лахвичах.
Вічна пам’ять і слава Герою!
