Майстер-сержант, прикордонна комендатура швидкого реагування, житель селище Любешів
(30 квітня 1986 – 28 січня 2024)
Загинув під час виконання бойового завдання на Донеччині.
Хорошим, життєрадісним зростав Андрійко. Ніхто у школі й слова кривого про нього не міг сказати. За порядність цінувало його і військове командування, коли проходив строкову службу, і викладачі у Шацькому лісовому коледжі, де вирішив здобути фах лісівника. Ось тільки ніколи й не працював за отриманою спеціальністю. Після навчання деякий час їздив із батьком на сезонні заробітки. А потім вирішив поєднати життя із прикордонною службою.
То був особливий період у його житті. Фактично одночасно сталося дві найважливіші події. Новорічної ночі загорівся вогник кохання до майбутньої дружини. А вже восьмого січня він підписав контракт із ДПС.
Коли молоде подружжя одружилося, то деякий час проживали у Ветлах. Там народилася їхня донечка Діна. А тоді подружжя переїхало у Любешів. Із тих пір і оселилося в містечку. Хоча рідними назавжди для них залишалися й Ветли. При кожній нагоді Андрій Павлович поспішав до батьків. А ще, попри роботу, завжди знаходив час для улюблених занять: риболовлі та подорожей із сім’єю, особливо у Львів.
…Що таке війна, Андрій Мартинюк знав ще із 2014 року. Тоді він уперше побував на Сході, взяв участь в Антитерористичній операції. Знову війна постукала до Мартинюків, як і до всіх українців, на світанку 24 лютого 2022 року. А вже навесні 2023 року у складі прикордонної комендатури швидкого реагування він уперше вирушив у зону бойових дій. Вдруге побував на Сході у січні 2024-го. «27 січня він мені зателефонував. Сказав, що дуже втомився, бо два тижні не виходять із позицій. І промовив: «Не надійся, що тобі в цьому житті хтось допоможе. Покладайся тільки на себе. Бережи дитину!». Це були його останні слова до мене…» – каже притишеним голосом Віта Михайлівна.
Уже за кілька днів, якраз у день народження мами Андрія Павловича, дружина отримала жахливе повідомлення, що її чоловік зниклий безвісти.
Лише у березні 2025 року ДНК-експертиза підтвердила факт загибелі воїна. Тож тіло повернули додому.
Поховали захисника у Ветлах.
Вічна пам’ять і слава Герою!
