(16 січня 2005 – 21 грудня 2025 року)
Матрос, 34 окрема бригада берегової оборони Морської піхоти, житель Залізниці
Загинув у Херсоні
Костянтин був другою дитиною у подружжя Масюків. У родині зростало п’ятеро дітей. «Він був кумедним малим, – крізь біль пригадує батько. – Не вимовляв літеру л, деякі слова говорив смішно…». З теплотою згадує про брата і старший Андрій, який нині також служить у війську.
З дитинства діти допомагали батькам, не цуралися роботи. Костя зростав допитливим і розумним. «Він був ходячою енциклопедією, – каже брат. – Дуже веселий, товариський, добрий. Такий, що поруч із ним завжди було світло».
Після закінчення дев’яти класів місцевої школи Костянтин продовжив навчання у Володимирському педагогічному коледжі імені Агатангела Кримського за спеціальністю «трудове навчання і технології». Навчався стаціонарно, тож рано залишив батьківську домівку, став самостійним і відповідальним. Та додому повертався завжди – до хати, що тримала його теплі спогади і чекала.
Він добре знав англійську мову, вільно нею спілкувався, навіть під час служби за два місяці вивчив іспанську. Після отримання диплома бакалавра вступив до Луцького національного технічного університету, обрав комп’ютерну інженерію. Техніка була його стихією ще зі школи – комп’ютери, телефони, налаштування. Якщо в когось щось не працювало, усі йшли до Кості.
Та одного дня він зробив вибір, який переважив усе: навчання, юність, батьківські прохання. Костянтин свідомо вирішив стати на захист України. Старший брат згадує: переконати його було неможливо. Він говорив, що давно про це думає, а коли на службу пішов його друг – зрозумів: піде й сам. Це був серпень 2025 року.
Костянтин доєднався до 34-ої окремої бригади берегової оборони Морської піхоти. Півтора місяця навчання – і на початку жовтня він вирушив у зону бойових дій. Завжди старався телефонувати рідним: батькам, братам і сестрам, бабусям та дідусеві. Бо родина завжди для нього була надзвичайно важливою.
Того дня, 21 грудня, з ним розмовляли всі. Звичайна буденна розмова, яка не викликала жодної тривоги. Ніхто не знав, що чує його голос востаннє. Звістка про загибель Костянтина стала громом серед ясного неба. Він героїчно загинув на Херсонщині.
Поховали воїна у Залізниці.
Вічна пам’ять і слава Герою!
