Старший сержант, 150 окрема механізована бригада, житель села Хоцунь.
(30 вересня 1976 – 08 вересня 2024)
Помер від поранень, отриманих на Донеччині.
Статним, високим та красивим був Василь Миколайович. А ще – неабияким добряком, кажуть односельці. Тож не дивно, що мав добру репутацію у військового керівництва, коли проходив строкову службу. А коли повернувся додому, то, як і більшість селян, став їздити на сезонні заробітки. Знайшов свою долю в рідному селі. Одружився з місцевою дівчиною. Народилася красуня-донечка Настя, яку дуже любив тато. Однак життя склалося так, що подружжя розлучилося.
Василь Муха спочатку жив із батьком та братами. Згодом купив собі хатину, аби мати власне гніздечко. Тривалий час працював листоношею в Хоцуні, приносив односельцям періодику та різні виплати. Коли ж звільнився, знов продовжував їздити на сезони. А у вільний від роботи час обожнював рибалити та полювати. Гуртував він довкола себе однодумців, привертав своєю добродушною усмішкою.
Мобілізували його нинішньої зими. Так старший сержант Василь Муха став бійцем 150 окремої механізованої бригади. Уже будучи у війську, він і дізнався, що війна без кулі забрала життя Сергія. Однак попрощатися з братом не мав змоги. Перебував далеко від дому. Спочатку деякий час Василь Миколайович служив на відносно безпечній території. А далі разом із побратимами вирушив на Сумщину. Згодом – на Донеччину. Однак ця клята війна забрала його життя – не на «нулі», а коли прийшов із позиції у відносно безпечне місце. Але ж на фронті скрізь чекає небезпека. Окупант поцілив у будинок, де були наші бійці. Василь Муха отримав тяжкі травми. Його відвезли в госпіталь, лікарі намагалися врятувати, зробили операцію. Однак серце мужнього захисника не витримало болю. Воно зупинилося 8 вересня.
Поховали воїна у Хоцуні.
Вічна пам’ять і слава Герою!
