20 січня 2025 року на Донеччині війна забрала життя солдата 128-ої окремої гірсько-штурмової бригади Богдана Абрамовича із Люб’язя.
Він був старшим у батьків. Коли йому виповнилося лишень чотирнадцять, помер тато. Відтоді Богдан став найголовнішим маминим помічником, її опорою та підтримкою. Не цураючись жодної сільської роботи, він хвацько навчився робити усе. Та, попри нескінчений коловорот домашніх справ, хлопець завжди знаходив час і для улюбленого заняття – риболовлі.
Після закінчення 11 класів місцевої школи Богдан навчання продовжив у Любешівському технічному фаховому коледжі ЛНТУ. Потім, як і більшість його однолітків, почав їздити на сезонні заробітки. Водночас дуже любив ремонтувати телефони, телевізори.
Не маючи доброго здоров’я, він був непридатним до служби у мирний час, саме тому і не служив в армії. Однак, коли йому принесли повістку, не ухилявся. Після певного перебування на одному із військових полігонів Богдан Абрамович потрапив до складу 128 окремої гірсько-штурмової бригади. Спочатку був штурмовиком на Запорізькому напрямку, там отримав поранення, але знову повернувся до служби. Потім його забрали в команду саперів. 20 січня 2025 року на Донеччині ворог забрав його життя.
Поховали воїна у Люб’язі.
Вічна пам’ять і слава Герою!
