12 серпня 2024 року жорстока війна забрала життя солдата 42 окремої механізованої бригади Павла Макарчука.
Із самого дитинства його життєва дорога стелилася тернисто. Бо ж із братом навчалися і проживали в інтернаті. При першій можливості вони приїжджали до бабусі. Свого часу вона й добилася, аби обом внукам дали соціальне житло. Старший отримав хату в селі Судче, молодший Павло – квартиру в Любешові. Так і стали там проживати. Молодий чоловік старався завжди заробляти копійку, деякий час їздив на сезони, згодом на місцях шукав підробіток. Хлопець познайомився з молодою смуглявою дівчиною. У них народилася донечка Влада.
Однак у 23-річному віці Павло вирішив добровольцем піти на війну. Навіть попри те, що мав проблеми із здоров’ям. За направленням любешівець провів два місяці в Іспанії на навчаннях. А потім захисник вирушив безпосередньо у зону бойових дій. Саме там, на Харківщині, 12 серпня 2024 року й поліг смертю хоробрих.
Поховали воїна на зарудчівському кладовищі.
Вічна пам’ять і слава Герою!
