10 листопада 2024 року російський ворог забрав життя солдата Національної гвардії України Юрія Кратіка.
Він молодший син у подружжя Миколи та Світлани Кратіків. Після закінчення місцевої школи продовжив навчання у Торчинському професійному ліцеї, де здобував фах столяра. Потім повернувся до батьківського дому, адже надто багато тяжких випробувань випало на життєвий шлях сім’ї Кратіків. У 2012 році зник безвісти рідний брат Юрія: поїхав на заробітки… і не повернувся. Згодом завчасу обірвалася нитка життя батька. Тож Юрій лишився єдиною підтримкою та розрадою для матері. Отак разом удвох жили, долали всі перипетії.
У грудні 2023 року нашого земляка мобілізували. Потрапив він до Національної гвардії України. Не маючи військового досвіду за плечима, Юрій старався швидко усьому навчитися, тому службові обов’язки виконував самовіддано, розповідають рідні захисника. Довгий час Юрій Миколайович ніс службу на території Волинської та Рівненської областей. Однак згодом його разом із іншими нацгвардійцями відправили на фронт. Після цієї звістки стиснулося серце у грудях матері й лихі думки заснувалися в голові.
Так сталося, що вихід на першу позицію став для нашого захисника останнім. Навіть не встигли дійти на саму позицію, як їх накрило ворожими дронами.
Поховали воїна у селі Шлапань.
Вічна пам’ять і слава Герою!
