4 травня 2024 року війна забрала життя 25-річного старшого солдата 8 окремого гірсько-штурмового батальйону Руслана Литвинчука.
Він був первістком у батьків. Зростав дуже слухняним та добрим. Таким назавжди запам’ятають Руслана і в школі, де здобував знання. Таким він зостанеться і в пам’яті друзів та одногрупників із Шацького лісового коледжу, де згодом вчився. Відслужив строкову службу. А вже через кілька років знову одягнув однострій.
То було в лютому 2023-го. Молодий бихівчанин, коли покликав обов’язок захищати Батьківщину, відразу зібрався в дорогу. Старший солдат 10 окремої гірсько-штурмової бригади в Естонії місяць опановував вміння керувати новою технікою. А коли повернувся звідти – вирушив у саме горнило війни.
Того страшного 4 травня Руслан Литвинчук був на позиціях разом із побратимами. Накрили. Став «трьохсотим». Заспокоїв маму, що з ним усе добре. А сам чекав евакуації. Надто довго клятий ворог не давав забрати наших воїнів із того жахіття. Не діждався Руслан. Його змучене сердечко зупинилося.
Поховали воїна у Бихові.
Вічна пам’ять і слава Герою!
