Останнього дня березня 2024 року на Запоріжжі загинув старший солдат 65 окремої механізованої бригади, житель Залаззя, уродженець Великої Глуші Віктор Котік.
Армійської каші він спробував ще коли був строковиком, служив у прикордонних військах. Коли ж росія повномасштабно посунула в Україну, знову взяв до рук зброю. Попри те, що Віктор мав статус обмежено придатного до служби, як тільки викликали, пройшов комісію та став у стрій. Із того часу й потягнулися тяжкі дні для всієї родини. П’ять разів у тяжких боях наш земляк отримував контузії і знову повертався на поле бою, бо ж побратимів усе меншало. Не зізнавався рідним, у якому пеклі знаходиться.
…28 березня 2024 року Віктор Котік зателефонував до матері, до тестя. Бо ж дуже хотів поговорити з шестирічною донечкою Амінкою, яку обожнював. А вже 31 березня клятий ворог обірвав його життя.
Поховали воїна у Великій Глуші.
Вічна пам’ять Герою!
