У селі Березичі щоліта цвіте справжнє лавандове диво – плантація французького лавандину сорту «Grosso», який вирощує місцева жителька Надія Шпанчук. Її історія почалася з маленької випадковості, що перетворилася на улюблену справу.
П’ять років тому сестра чоловіка познайомила Надію з цією ароматною рослиною, привізши з Франції понад два десятки саджанців. Господиня вирішила висадити їх біля свого будинку. Перші чотири ряди лавандових кущів стали для неї своєрідною школою – жінка спостерігала, вчилася доглядати за рослинами, дізнавалася про їхні особливості.
– Я навчалася на власних помилках. Дивилася багато відео, читала, переймала досвід інших квітникарів. Лавандин – не надто вибаглива рослина, але й має свої секрети. А саме цей сорт славиться великими квітами, насиченим ароматом і високим вмістом ефірної олії, – ділиться Надія Шпанчук.
За словами жінки, головне для лавандина – сонце, помірний полив і регулярне підстригання. Саджанці потрібно висаджувати на певну глибину, щоб вони комфортно почувались і добре приживалися. Найкращий час для посадки – осінь, коли висаджують дорослі кущі. Весна ж підходить для укорінення молодих живців. Робота з лавандином починається у квітні й триває до пізньої осені, тож квітникарка майже весь рік присвячує своїм рослинам.
Із кількох десятків саджанців Надія Василівна поступово виростила кілька тисяч кущів. Нині вона реалізує рослини різного віку – від молодих живців до кількарічних кущів. Серед її покупців – люди з усіх куточків України: Кропивницького, Донеччини, Дніпра.
– Одного разу жінка з Кропивницького придбала в мене близько п’ятисот кущів, – розповідає Надія. – Тепер у неї вже власне поле лавандину.
Особливо зворушують квіткарку історії покупців із прифронтових територій. Люди пишуть Надії, що, попри війну, садять квіти – бо це їх заспокоює і дає надію.
Усі починання Надії Василівни підтримує родина. Чоловік допомагає з реалізацією, батьки й друзі – порадою та добрим словом. Коли тільки почала вирощувати лавандин, то дарувала перші саджанці знайомим і колегам, прищеплюючи любов до цієї ніжної рослини.
Нині наша землячка не лише продає саджанці, а й створює з лавандина сухоцвіти та ароматні букети, які дарують покупцям гарний настрій. А головна мрія жінки – мир.
– Хочеться, щоб закінчилася війна. Тоді можна буде думати про велике поле лавандина, куди приїжджатимуть люди не лише по саджанці, а й за емоціями – щоб побачити красу, зробити світлини, відчути спокій і гармонію, – ділиться Надія.
