Солдат, 14 окрема механізована бригада імені князя Романа Великого, житель села Щитинь
(23 червня 1974 – 13 травня 2023).
Загинув на Харківщині.
Сергій Миколайович родом із Щитиня. Тут пройшло все його життя, яке передчасно, лишень на 48-му році, обірвалося через кляту війну.
Він був неабияким працелюбом, завжди важко трудився, аби мати, як кажуть, хліб і до хліба. Разом із дружиною тяжко працювали, засіваючи і доглядаючи поля, тримаючи немале господарство. Також він був, як розповідають односельчани, толковим механізатором. «До нього зверталися всі по допомогу. Й ніколи Сергій не відмовляв. А в період жнив, то чергу до нього треба було займати. Тямив, як ремонтувати комбайни, трактори», – кажуть щитинці.
Загалом про Сергій Осійчука у селі й слова кривого ніхто не скаже. Натомість усі твердять, що він був дуже добрим і мав веселу вдачу. Умів дотепно і влучно пожартувати. Любив декламувати гуморески. Був ерудованим та життєрадісним.
Нелегкі випробовування довелося пройти подружжю Осійчуків. І через роки тернистого шляху Господь таки подарував їм бажану донечку. Сергій Миколайович обожнював найкращу у світі Марійку, а вона безмежно любила свого тата. Отак утрьох проживали у батьківській хаті, де створили затишок і комфорт. Жили, працювали, раділи й будували плани на майбутнє. І ніхто подумати не міг, що їхнє життя вмить перекреслить війна.
Мобілізували Сергія Миколайовича у лютому 2023-го. Зодягнувши військовий однострій, він поповнив ряди 14-ї окремої механізованої бригади ім. князя Романа Великого. Був помічником гранатометника.
Квітневого дня рідні у телефон почули страшну звістку: їхній Сергій – «трьохсотий». На Харківщині у бою з російським ворогом він отримав тяжке поранення. Тож далі розпочалася боротьба за його життя. Однак, на жаль, його серце зупинилося.
Похований у Щитині.
Вічна пам’ять і слава Герою!
