Солдат, 100 окрема механізована бригада, житель села Мала Глуша.
(22 серпня 1966 – 28 серпня 2024).
Загинув на Донеччині.
Леонід Йосипович був звичайним селянином. Він, як і кожен, мав свої вподобання, мав і недоліки. Нелегка йому випала життєва дорога, із крутими поворотами та випробуваннями. Бо ж зростав у багатодітній сім’ї, де, окрім нього, було ще п’ятеро братів і сестер. Мама померла, коли діти були малі. Тож тато ростив їх сам. Уже й батька теж немає понад десять років. Згасла свічка життя і трьох дітей.
Леонід Павлючик після закінчення дев’яти класів місцевої школи навчався в Любешівському ПТУ на тракториста. А потім була армія. У ракетних військах малоглушанець проходив строкову службу. Повернувся додому. Знайшов свою долю. Одружився. Як і більшість наших земляків, здобував копійку на сезонних заробітках. Підростали двоє діток – донька Тетяна і син Назар. Але якоїсь миті пелена випробувань накрила цю сім’ю. На дорозі життя подружжя зробило неправильний поворот. І в сорок років передчасу відійшла у засвіти дружина, залишивши сиротами дітей. Їх виховувала тітка і дядько. Уже й дорослими стали вони. Тетяна знайшла долю в Ковельському районі. А Назар залишився у рідному селі. Разом із батьком почали завершувати будівництво дому.
Він побачив оголошення в газеті, що проводиться набір водіїв і медиків у 100 бригаду. Сам подзвонив за вказаним номером і заявив, що хоче йти служити. Так 6 липня 2023 року він став до війська. І фактично відразу ж відправився на схід, на фронт. Отримував поранення, контузії. Але смерть підкралася до нього непомітно, на другій лінії оборони, де бійці копали окоп. Ворожий дрон зробив свою чорну справу.
Поховали воїна у Малій Глуші.
Вічна пам’ять і слава Герою!
