У сучасному світі, де щодня з’являються нові виклики, надзвичайно важливо мати приклади людей, які не лише не здаються, а й перетворюють труднощі на можливості. Однією з таких особистостей є Вероніка Губчик – уродженка села Погулянка, яка вже 14 років мешкає в Києві. Вона – вчителька, майстриня, волонтерка й натхненниця, яка своєю працею та енергією змінює світ навколо.
Вероніка Григорівна вже понад десять років працює вчителькою інформатики в київській школі з поглибленим вивченням інформаційних технологій. Її учні не лише успішно вивчають предмет, а й здобувають призові місця на міських і районних конкурсах. Крім того, вона неодноразово була суддею-волонтеркою на Всеукраїнському STEM-фестивалі «Robotiсa», де школярі з усіх куточків України презентували власні інженерні рішення.
– Найбільше задоволення для мене – бачити, як у дітей загоряються очі, коли щось виходить. Робототехніка – це не просто техніка, це вміння мислити, вирішувати проблеми й не боятися помилок, – ділиться педагогиня.
Окрім цього, Вероніка Губчик – власниця майстерні з виготовлення бетонних горщиків та кашпо «Kutok.studio». А почалося все з маленького подарунка – невеликого кактуса, якому було не надто комфортно в нових умовах. Тоді вона почала шукати інформацію про догляд – і натрапила на захопливий світ сукулентів. Цікавість переросла в хобі, а хобі – в цілу колекцію рослин.
Згодом з’явилася потреба в гарних, зручних горщиках. Не знайшовши того, що хотіла, Вероніка Григорівна вирішила зробити їх власноруч із бетону.
– Перші форми я робила з того, що було під рукою – бляшанок з-під йогуртів і соку. Закупила матеріали, залила горщики – і вони вийшли криві, порепані, зовсім непридатні. Але процес мене захопив, і я не зупинилася. З часом, коли набралася досвіду, вирішила інвестувати вже у професійні форми для заливки, – пригадує вона.
Після кількох майстер-класів, десятків експериментів і сотень годин народилася майстерня «Kutok.studio» в Києві, де тепер Вероніка Григорівна створює унікальні бетонні вироби.
Нині ці горщики можна побачити на полицях дрібних крамничок Києва, Львова та інших міст України. Невеликими партіями їх замовляють навіть у Польщу та Австрію.
– Я завжди залишаю собі горщики, які не вдалися. Вони нагадують: кожна невдача – це крок до чогось надзвичайного, – відверто ділиться наша землячка.
Вероніка Губчик не лише створює унікальні бетонні вироби, а й ділиться своїм досвідом з іншими. Вона проводить майстер-класи з виготовлення бетонних горщиків і кашпо – як очно в Києві, так і онлайн. Її заняття приваблюють початківців і професіоналів із різних куточків України.
– Мені приємно ділитися тим, чого навчилася сама. Коли людина створює щось власноруч – це завжди надихає. А ще це чудовий спосіб зняти стрес, – говорить майстриня.
Наша землячка активно бере участь у виставках у Ботанічному саду та в Київському міському Будинку природи. Там вона не лише презентує й продає свої рослини та вироби, а й обмінюється досвідом з іншими ентузіастами.
– Це не просто торгівля. Це – спілкування, натхнення, ідеї. Там зустрічаєш таких самих «зелених» фанатів, як і ти сама, – усміхається Вероніка.
Її колекція на сьогодні – величезна. Тож уродженка Погулянки мріє в майбутньому відкрити свою велику теплицю: і для вирощування, і для екскурсій, де кожен охочий зможе побачити рідкісні види сукулентів та кактусів.
Життя Вероніки Губчик – це не лише викладання і майстерня. Її два рідні брати нині захищають Україну на фронті, тож вона активно долучається до волонтерського руху: збирає амуніцію, разом із учнями виготовляє окопні свічки, організовує гуманітарну допомогу.
– Часу, якщо чесно, ніколи немає. Але коли йдеться про родину, про людей, які ризикують життям, – не можна залишатися осторонь, – говорить наша землячка з глибокою повагою до захисників.
Попри щільний графік, у вільний час, а особливо влітку, Вероніка Григорівна знаходить сили на ще одну справу – вивчення іноземних мов. Уже понад рік вона регулярно вдосконалює свої знання, працює над вимовою, граматикою та лексикою.
– Я вірю, що кожен новий здобутий навик – це ключ до ширшого світу. Мови відчиняють нові двері, знайомства й можливості, – розмірковує уродженка Погулянки.
Вероніка Губчик – не просто педагогиня і майстриня. Вона – людина, яка вміє поєднувати різні сфери життя, не втрачаючи ані людяності, ані оптимізму. Вона – приклад того, як із маленького хобі народжується справа життя. Як любов до рослин може перерости в мистецтво. Як у найтемніші часи можна залишатися світлом для інших.
– Я нічого не досягла легко. Але знаю точно: якщо ти щиро чогось хочеш і робиш це з любов’ю –результат обов’язково буде, – підсумовує наша землячка.
