Солдат, 24 окрема механізована бригада, житель села Велика Глуша.
(15 листопада 1970 – 1 жовтня 2022)
Загинув на Херсонщині.
Микола Миколайович зростав у багатодітній родині, де, окрім нього, було ще четверо синів у батьків. Закінчив місцеву школу. А потім тривалий час проживав у Луганську. Там мав сім’ю. Коли ж росія посунула в Україну, приїхав звідти у Велику Глушу, аби паспорт переробити. Та так тут і зостався, бо ж виїхати на окуповану територію вже не було ні можливості, ні бажання. Та і жив біля старенької матері, поки не пішов на війну.
А одягнув Микола Плясун однострій у липні 2022 року. Обвів поглядом рідну хату, обняв братів, маму – і вирушив боронити Україну. «Він загалом був завжди проукраїнськи налаштований, хоча і жив у Луганську», – каже про брата Сергій Плясун, який найбільше з ним спілкувався, коли той служив.
Наприкінці вересня минулого року Микола зателефонував брату та сказав, що йде на позицію. І це була остання їхня розмова. З того часу Плясуни щодня жили надією, що їхній захисник обізветься, що він, можливо, у полоні. Але головне – живий. Одному Богу відомо, скільки сліз виплакала за цей час сива ненька. Скільки разів синочок приходив до неї у сни. Але з кожним днем іскорка надії ставала все меншою. І у вересні 2023 року вона зовсім згасла – ДНК-експертиза підтвердила, що їхній Микола поліг смертю хоробрих 1 жовтня 2022 року на території Херсонської області. А через місяць це підтвердила і друга експертиза.
Тож лише в кінці жовтня 2023 року тіло воїна вдалося поховати у рідній йому Великій Глуші.
Вічна пам’ять і слава Герою!
