Солдат, 250 об’єднаний центр інженерної підтримки, житель села Деревок
(22 серпня 1989 – вересень 2023)
Обірвалося життя на Чернігівщині.
Як же раділа родина Поремчуків, коли народився їхній первісток Сашко – так схожий на тата. Ще, здається, пам’ятає рідна вулиця, як хлоп’я бігало тут босоніж, бавлячись із молодшим братом та іншими сусідськими дітьми. Потім щодня юнак прошкував цією ж вулицею до школи, згодом – поспішаючи на маршрутку, аби дібратися на навчання у Любешів. А потім були сезонні заробітки, як і в більшості молодих чоловіків.
Ось тільки все в один день перекреслила війна. У березні 2022-го вона постукала до сім’ї Поремчуків. І Євгена, котрий мав за плечима досвід АТО, і Сашка, який колись проходив строкову службу, покликав обов’язок захищати рідну Україну.
Попервах брати служили разом. Але згодом фронтові дороги їх розлучили. Сашко залишився на Півночі України, а Євген вирушив на передову. Там, на далекій Херсонщині, його життя обірвалося. І ще весною 2023-го солдата Олександра Поремчука відпустили з війська, аби він… попрощався зі своїм єдиним братом. Ніхто й гадки тоді не мав, що уже буквально за кілька місяців життя цього молодого чоловіка, який навіть не встиг пустити коріння на землі.
…Ще 10 вересня Сашко говорив телефоном зі своєю мамою та іншими рідними, перебуваючи в одній із лікарень. А вже наступного дня його телефон уперто мовчав. Потягнулися довгі дні невідомості та болю. Але із кожним тижнем, із кожним місяцем ця краплинка надії ставала все меншою. Аж поки через 5 місяців і зовсім згасла – ДНК-експертиза підтвердила, що їхнього синочка більше немає.
Поховали воїна у Деревку.
Вічна пам’ять і слава захиснику!
