житель села Погулянка
(28 серпня 1975 – 20 грудня 2023)
Загинув на Харківщині.
Він був наймолодшим у батьків. Навчався у місцевій школі. Потім – у Любешівському училищі. Відслужив строкову службу. У батьківську хату привів молоду дружину. Тут народилися його сини.
А ще Микола Рябіїк був дуже доброю, щирою людиною, великим патріотом. Отримавши повістку, не ховався, не шукав якихось варіантів, а відразу ж пішов до військкомату, аби поповнити ряди ЗСУ. Він навіть приховав те, що у нього не було великого пальця на руці. Відколи вирушив на війну, то жодного разу не приїжджав у відпустку, але завжди старався телефонувати до дружини, родини. Півтора року служив Микола Миколайович.
Його похресниця Мар’яна Нестерук із великою любов’ю і теплотою згадує про хрещеного. Каже, що він чудово розбирався в людях, не терпів лицемірства й засуджував тих, хто шукав шляхи, як ухилитися від мобілізації. «Хресний був дуже добрим і завжди усім допомагав. Він був таким, який готовий останнє віддати для інших. Це проявлялося навіть на війні, коли він там спілкувався з сім’ями, які не виїхали. Ділився з ними продуктами і пропонував їхати у Погулянку, щоб рятуватися», – розповідає Мар’яна.
Навіть будучи там, де щохвилини є небезпека, він не жалівся, натомість турбувався про своїх рідних і переймався їхніми турботами.
Рідні молилися і до останнього надіялися, що їхній захисник з війни повернеться живим. Та, на превеликий жаль, не судилося. Клятий рашистський ворог обірвав його життя так завчасу 20 грудня 2023 року.
Поховали воїна у його рідному селі Погулянка.
Вічна пам’ять і слава Герою!
