26 жовтня 2023 року ворог на Запоріжжі забрав життя Григорія Масюка.
Григорій Григорович народився та зростав у багатодітній родині в селі Седлище. Окрім нього, в батьків були ще син та четверо доньок. Навчався у місцевій школі. Потім – у Любешівському ПТУ на водія. А як тільки отримав водійське посвідчення, нашого земляка покликала строкова служба. Статний, вродливий парубок після служби полонив серце жительки Кухітської Волі. Тож у рідне село дружини й перебрався жити седлищанець. Купили там будинок, який господар облаштував власними руками якнайкраще. Спочатку деякий час Григорій Григорович працював у Любешівській лікарні кочегаром. От лишень далеко було добиратися йому на роботу. Тому й звільнився та почав торувати сезонні дороги до столиці.
Господь послав Масюкам чотирьох діток, – трьох синочків і наймолодшу донечку, татову потіху. Двоє уже дорослі, мають свої сім’ї. Подарували дідусеві трьох онуків. Саме за їхній спокій і пішов служити наш земляк у лютому 2023 року. Спочатку проходив навчання на відносно безпечних територіях. Але потім разом із побратимами у складі 33 окремої механізованої бригади поїхав на Донеччину.
Після виконання завдань на Донеччині уродженця Седлища на деякий час вивели звідти на навчання для покращення кваліфікації і майстерності розрахунку. Але тоді знову захисник потрапив у воєнне пекло – під Роботине на Запоріжжі. Саме там 26 жовтня 2023 року ворог і обірвав його життя.
Поховали воїна у селі Кухітська Воля.
Вічна пам’ять і слава Герою!