28 серпня 2024 року російський ворог обірвав життя солдата 100 окремої механізованої бригади Леоніда Павлючика.
Нелегка дорога випала нашому земляку. Зростав у багатодітній сім’ї, де, окрім нього, було ще п’ятеро братів і сестер. Мама померла, коли діти були малі. Тож тато ростив їх сам. Леонід після закінчення дев’яти класів місцевої школи навчався в Любешівському ПТУ на тракториста. Строкову службу проходив у ракетних військах. Повернувся додому. Одружився. Як і більшість наших земляків, здобував копійку на сезонних заробітках. Підростали двоє діток – донька Тетяна і син Назар. Але якоїсь миті пелена випробувань накрила цю сім’ю. Сорокарічною завчасу відійшла у засвіти дружина, залишивши сиротами дітей. Їх виховували тітка і дядько. Згодом Тетяна знайшла долю в Ковельському районі. А Назар залишився у рідному селі. Разом із батьком почали завершувати будівництво дому.
Чоловік за оголошенням у газеті про набір водіїв і медиків у 100 бригаду у липні 2023 року став до війська. І фактично відразу ж відправився на на фронт. Отримував поранення, контузії. Але смерть підкралася до нього непомітно, на другій лінії оборони, де бійці копали окоп. Ворожий дрон зробив свою чорну справу.
Поховали воїна у Малій Глуші.
Вічна пам’ять і слава Герою!
